Реферат на тему:

Стаття 393. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти.

Стаття 393. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти.

1. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, вчинена особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув’язненні,— карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров’я інших осіб, або поєднані із заволодінням зброєю чи з її використанням, або із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, або шляхом підкопу, а також з пошкодженням інженерно-технічних засобів охорони,—

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Об’єктивні ознаки злочину.

1. Об’єктом злочину є нормальна діяльність органів кримінально-виконавчої системи із забезпечення виконання вироку щодо позбавлення особи волі чи її арешту або постанови судді чи ухвали суду про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Каннон,А.С.К., 2002.

2.Об'єктивна сторона вказаного злочину полягає у втечі, під якою розуміється самовільне залишення особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі чи арешту або перебуває у попередньому ув'язненні, тобто знаходиться під вартою (як підо-зрювана, обвинувачена, підсудна чи засуджена до набрання ви-роком чинності), з .місця, де вона знаходиться, з метою постій-ного чи тимчасового ухилення від подальшого перебування в ньому.

У зв'язку з цим для встановлення обов'язкової ознаки об'єк-тивної сторони необхідно правильно визначити місце вчинення злочину, тобто місце, з якого винна особа вчиняє втечу, що, у свою чергу, взаємопов'язане із визначенням суб'єкта складу зло-чину. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К., “Форум”, 2001.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 393, втеча може бути вчинена з місця позбавлення волі або з-під варти. Цей злочин вчиняє особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту.

Відповідно до чинного законодавства покарання у виді по-збавлення волі відбувається засудженими у кримінально-вико-навчих установах, а у виді арешту - у місцях тримання за-суджених до такої міри покарання в умовах ізоляції (після прийняття Кримінально-виконавчого кодексуУкраїни в ареш-тантських будинках), для військовослужбовців на гауптвахті.

За таких обставин при втечі з місця поз6авлення волі або арешту субєкт злочину залишає установу, де відповідно до закону закону він перебуває як засуджений до цього виду покарання, а саме: виправні тя виховні колонії, тюрми, місця тримання засу-джених до покарання у виді арешту (арештантські будинки, гауптвахти), лікарні для засуджених, транзитно-пересильні підрозділи, а також спеціальні вагони та автомобілі, річкові, морсь-кі та повітряні транспортні засоби для перевезення вказаних осіб.

Втечу з-під варти скоює особа, яка перебувала в момент вчинення злочину в місці попереднього ув'язнення (як підозрю-вана, обвинувачена, підсудна чи засуджена до набрання вироком чинності) або була засуджена до покарання у виді позбавлення волі чи арешту.

Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід у вигляді взяття під варту, є слідчі ізолятори Державного департаменту України з питань виконання покарань (у тому числі й тимчасові — на території кримінально-виконавчих уста-нов) та Служби безпеки України, а також тюрми Державного департаменту, які одночасно виконують і функції слідчих ізо-ляторів. В окремих випадках, що визначаються потребою у проведенні слідчих дій, винні особи можуть перебувати в ізоля-торах тимчасового тримання або на гауптвахтах військових гарні-зонів або військових частин. Закон України "Про попереднє ув'язнення" від 30 червня 1993 р. ст.4

Відповідно до цього при втечі з-під варти:—

особа, яка затримана як підозрювана у вчиненні злочину в порядку ст. 106, 115 КПК України або якій в ході попе-реднього розслідування або дізнання обрано запобіжний захід — взяття під варту у порядку ст. 155 КПК України, залишає ізолятор тимчасового тримання, слідчий ізолятор чи гауптвахту, утікає з-під конвою, з кабінету слідчого, при проведенні слідчої дії на місцевості, залишає залу суду тощо;—

особа, яка засуджена до покарання у виді позбавлення волі або арешту і знаходиться поза місцем відбування покарання (під час відправлення етапом, виконання робіт поза охороню-ваною зоною кримінально-виконавчої установи або арештантсь-кого будинку тощо), утікає з-під варти конвою або нагляду; а у випадках, коли вона відповідно до ст. 78 ВТК України має дозвіл на пересування поза межами установи без конвою (для засу-джених неповнолітніх - без супроводу), залишає маршрут пере-сування і не повертається до установи.

Не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 393, випадки самовільного залишення особою, що засуджена відпо-відно до ст. 61 до покарання у виді обмеження волі, кри-мінально-виконавчої установи відкритого типу. За наявності до-статніх підстав такі дії повинні кваліфікуватися за ч. 1 ст. 390, оскільки згідно зі ст. 3.3 ВТК України та ст. 61 чинного Кодексу такі засуджені утримуються не під вартою, а лише під наглядом без ізоляції від суспільства.

Якщо при цьому засуджений не намагався ухилитися від відбування покарання та добровільно повернувся до установи через нетривалий час після її залишення, за такі дії до нього можуть, бути застосовані заходи дисциплінарного впливу, передбачені ст.67 ВТК України. п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з порушеннями режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі" від 26 березня 1993 р.

Не тягне