Діяльність пов’язана з наданням правової допомоги передбачає здійснення захисником або представником особи діяльності, безпосередньо пов’язаної із реалізацією ними функцій захисту прав і законних інтересів певних категорій учасників або представництва інтересів у суді фізичних або юридичних осіб. Правомірною є така діяльність захисника чи представника особи з захисту особи в процесі досудового розслідування кримінальної справи чи її судового розгляду чи представлення її інтересів у суді, яка здійснюється у передбаченому законом порядку і не забороненими законом засобами. Закон забороняє захисникові перешкоджати встановленню істини в справі шляхом вчинення дій, спрямованих на те, щоб схилити свідка чи потерпілого до відмови від показань або до давання завідомо неправдивих показань, схилити експерта до відмови від давання висновку чи давання завідомо неправдивого висновку, сфальсифікувати докази у справі або затягнути розслідування чи судовий розгляд справи. Не утворює складу такого злочину посягання на життя чи здоров’я захисника чи представника особи, діяльність яких не пов’язана з наданням правової допомоги. За наявності підстав такі дії можуть бути кваліфіковані за іншими статтями Особливої частини КК, зокрема за ст. ст. 356 (Самоправство), 364.

Висновки.

Отже, основним безпосереднім об’єктом злочину передбаченого статтею 400 КК України є встановлений законом порядок здійснення правосуддя, який забезпечує діяльність захисника чи представника особи щодо надання ними правової допомоги.

Потерпілими від злочину можуть бути: 1) захисник, тобто особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі. 2) представник особи – це особа, яка відповідно до закону представляє в суді інтереси сторони чи третьої особи у цивільній, господарській, кримінальній чи адміністративній справі. 3) їх близькі родичі - батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки.

Об’єктивна сторона злочину проявляється у посяганні на життя зазначеного потерпілого і може виражатися у: 1) його вмисному вбивстві; 2) замаху на його вбивство.

До суб’єкта злочину може належати фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Інтелектуальним моментом умислу має охоплюва тись специфічний соціальний статус потерпілого (те, що він є захисником, представником особи чи близьким родичем однієї з цих осіб). При цьому мотивами вчинення злочину можуть бути тільки два бажання припинити певні дії захисника чи представника особи або помста за їх діяльність.

Використані джерела:

Кримінальний кодекс України. Київ. “Атіка”.2001.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про право вільного вибору захисника) від 16.11.2000р.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Каннон,А.С.К., 2002.

Атамась Т. Функції адвоката у цивільному судочинстві // Право України. – 1997, №6, ст.63