Р Е Ф Е Р А Т

на тему:

Промова державного обвинувача

ПЛАН

1. Зміст і побудова обвинувальної промови.

2. Репліка прокурора.

3. Промова прокурора при відмові від обвинувачення.

Використана література.

1. Зміст і побудова обвинувальної промови.

Беручи участь у судових дебатах, проголошуючи обви-нувальну промову, прокурор висловлює ті остаточні й кін-цеві висновки, до яких він дійшов у результаті судового розгляду кримінальної справи, підбиває підсумки обвину-вальної діяльності. Виступ прокурора з обвинувальною промовою є одним з найбільш відповідальних етапів під-тримання обвинувачення у суді.

Відповідно до ст. 264 КПК України прокурор підтри-мує перед судом державне обвинувачення. Він це робить від імені держави, від імені суспільства.

Промова прокурора в судових дебатах, в якій підтри-мується державне обвинувачення, містить аналіз доказів, висловлюються міркування про кваліфікацію злочину, мі-ру покарання та інші питання, які мають значення для ви-несення законного і обгрунтованого вироку, називається обвинувальною промовою прокурора.

Закон не визначає змісту обвинувальної промови. Але оскільки доказування обвинувачення в суді КПК України поклав на прокурора, то у своїй промові він повинен вис-вітлити питання, передбачені ст. 324 КПК:

1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачу-ється підсудний;

2) чи має це діяння склад злочину і до якої статті кри-мінального закону він може бути підведений;

3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину,

4) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;

5) чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують від-повідальність підсудного і які саме;

6) чи слід визнати підсудного особливо небезпечним рецидивістом;

7) яка міра покарання повинна бути призначена підсуд-ному і чи повинен він її відбувати;

8) в якому вигляді виправно-трудової чи виховно-тру-дової колонії або у в'язниці повинен відбувати покарання засуджений до позбавлення волі;

9) чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний по-зов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його ста-ціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заяв-лений;

10) що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову, і можливою його конфіскацією;

11) що зробити з речовими доказами, зокрема з гроши-ма, цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом;

12) на кого мають бути покладені судові витрати і в якому розмірі;

13) який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного;

14) чи є необхідним застосовувати до підсудного при-мусове лікування чи встановити над ним опікування.

Такі питання вирішуються судом при постановленні вироку.

До цих питань прокурор повинен додати також сус-пільно-політичну оцінку обставин справи, що розглядаєть-ся; характеристику особи підсудного; аналіз причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.

Зміст і структура обвинувальної промови визначають-ся передусім обставинами справи, місцем її розгляду (справа розглядається в суді чи виїзному засіданні), скла-дом аудиторії, особистими рисами прокурора і зайнятою ним позицією у справі.

Йдучи в суд, прокурор повинен знати, що він промов-лятиме, мати тези чи принаймні план. Ось план промови одного з київських прокурорів:

1. Суть пред'явленого обвинувачення.

2. Що пояснює підсудний.

3. Неправдивість його показань підтверджується: протоколом огляду від 10.03.19... р. (а. с. 16); протоколом обшуку (а. с. 19); показанням свідка — дружини підсудного (а. с. 28); висновком криміналістичної експертизи (а. с. 41).

4. Матеріальні цінності розтратив підсудний, що побічно підтверджується: показаннями працівників магазину і сусідів про те, що підсудний часто пиячив; показаннями шинкарки, що за випивку завжди роз-плачувався підсудний; показаннями дружини підсудного, що зарплату чоло-вік повністю їй віддавав.

5. Обгрунтування юридичної кваліфікації.

6. Пропозиції про міру покарання і долю цивільного позову.

Можна виступати і без плану.

Прокурорська практика виробила таку структуру обвинувальної промови:*

вступна частина;*

фабула справи (виклад фактичних обставин злочину);*

аналіз і оцінка зібраних у справі доказів (аналіз до-казів);*

обгрунтування кваліфікації злочину;*

характеристика особи підсудного;*

обгрунтування пропозицій про міру покарання ци-вільному позову;*

аналіз причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, і пропозицій щодо їх усунення;*

заключна частина промови.

Не завжди обвинувальна промова вміщує всі перерахо-вані елементи саме в такій послідовності. Але на практиці наведена послідовність закріпилася і виправдала себе.

Зміст і структура обвинувальної промови, її побудова не можуть бути однаковими і незмінними для різних справ. Як не існує кримінальних справ абсолютно схожих одна на одну, так і не повинно бути промов, які збігаються між собою. Тому прокурор повинен уміти віднайти пра-вильні пропозиції різних частин промови, розподілити ма-теріал логічно й послідовно.

Експозиція, розподіл матеріалу — досить важливий момент у риторському мистецтві. "Уміла готувати, та не вміла подавати" — влучна характеристика експозиції і про Це слід пам'ятати.

1. Вступна частина промови.

Публічний виступ повинен мати певний початок. Уміла побудова початку відіграє особливо важливу роль у масо-вих аудиторіях, якими є зали судових засідань. Це добре розуміли ритори всіх часів. Вдалий початок судової про-мови допомагає установити необхідний психологічний контакт зі слухачами, створює сприятливу атмосферу без-посередності.

Вступ повинен зацікавити слухачів, привернути їхню увагу і підготувати до правильного сприйняття і розуміння сказаного. Чим менше шаблонності, тим більше уваги до такої промови. Закласти основу добрих стосунків з учас-никами процесу, публікою в залі судового засідання — та-ке завдання має поставити перед собою судовий ритор уже з вступної частини промови.

Спостереження показують, що перші слова ритора, як правило, не досягають мети. Коли вони проголошувалися, слухачі лише "готували" свою увагу. Емоційне збудження, спричинене різними подразниками до початку промови, ще не вляглося. Це необхідно враховувати при виступах у масових аудиторіях. Лише до деякої міри це стосується судової аудиторії. Обстановка в суді перед виступом про-курора особлива і своєрідна. Коли слово надається дер-жавному обвинувачу, в залі настає тиша.