Завдання судового ритора в тому, щоб показати місце і роль кожного доказу в матеріалах справи, дати оцінку доказів у їх сукупності. Це зробити не так просто. Необ-хідно цього навчатися і найголовніше — добре попрацювати.

4. Обгрунтування кваліфікації злочину.

Зробивши аналіз доказів у справі, прокурор підводить базу для юридичної оцінки встановлених фактів. Правильна кваліфікація злочину є однією з гарантій здійснення правосуддя відповідно до закону. Кримінальній відпові-дальності і покаранню підлягає підсудний, який винен у вчиненні передбаченого законом суспільне небезпечного діяння.

Обґрунтовуючи питання про кваліфікацію злочину, прокурор повинен чітко й неухильно дотримуватися вимог кримінального законодавства. Особливо старанно слід з'ясовувати суб'єктивний бік вчиненого злочину, маючи на увазі, що шкідливі наслідки, незалежно від їх тяжкості, можуть ставитися підсудному в провину лише тоді, коли він діяв навмисно або допустив їх з необережності. Обсяг цієї частини судової промови залежить від складності справи. Але в усякому разі свій висновок про юридичну оцінку злочину прокурор повинен сформулювати напевне.

Жодна альтернатива в питанні про кваліфікацію злочи-ну з боку прокурора — недопустима. Коли кваліфікація набуває суперечливого характеру, прокурор чітко вислов-лює свою пропозицію і грунтовно її аналізує й аргументує.

Недоліком судових промов у цій частині є те, що про-курори часто погоджуються з кваліфікацією, даною слід-чим на попередньому слідстві.

Деякі прокурори навіть не називають статті Кримі-нального кодексу України. Вони забувають, що в залі су-дового засідання присутні родичі, знайомі підсудного, по-терпілого, свідки, публіка. Тому для роз'яснення і пропа-ганди законодавства необхідно в простій і дохідливій формі зробити аналіз елементів складу злочину — об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктивної сторони.

5. Характеристика особи підсудного.

У ст. 65 Кримінального кодексу України зазначається, що при призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного і обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Така вказівка закону вимагає від проку-рора ґрунтовної характеристики особи підсудного. Характеризуючи особу підсудного, прокурор з'ясовує не тільки його риси, якості та особливості, що пов'язані з вчиненням злочину, а й інші дані. Прокурору слід виявля-ти ставлення підсудного до праці, навчання, поведінку на виробництві та в побуті, працездатність, стан здоров'я, сі-мейний стан, дані про минулі судимості. Усі ці дані мають бути оцінені державним обвинувачем у сукупності, і ті з них, які впливають на призначення покарання, повинні бу-ти навіть виділені окремо в обвинувальній промові.

Судова практика показує: якщо прокурор у своїй про-мові добре проаналізує дані про особу підсудного, це до-поможе йому повніше й об'єктивніше оцінити злочин, пра-вильно визначити ступінь суспільної небезпеки, роль і сту-пінь вини кожного підсудного.

Даючи характеристику підсудному, прокурору слід пам'ятати про такі вимоги:*

не повинно бути місця голослівним твердженням, суб'єктивній думці про підсудного;*

підсудний — це ще не злочинець;*

характеристика повинна базуватися тільки на даних, які є у справі;*

недопустимі необ'єктивність, ігнорування позитивних якостей підсудного.

Слід охарактеризувати якості підсудного, які прояви-лися у злочині, або зумовили його і мають значення для вирішення справи. Дуже важливо звернути увагу на ті ри-си характеру, які розкривають внутрішній світ, вказати на вади і хиби характеру, які призвели до злочину. Не варто "копатися" в біографії підсудного, тим більше не збирати фактів, які компрометують його чи не мають відношення до справи, що розглядається в суді. Від прокурора вимага-ється стриманість у виразах. "Сила обвинувачення — в до-водах, а не в епітетах, — писав А. Коні. — Зовсім недопус-тимі вирази грубі, принижуючі. Вони не підсилюють, а ли-ше послаблюють обвинувачення".

6. Обгрунтування пропозицій про міру покарання, цивільний позов.

Кримінальне покарання може досягти своєї мети, при-вести до бажаних результатів лише тоді, коли воно спра-ведливе, розумне, індивідуалізоване, максимально сприяє виправленню засудженого.

Як надмірно м'яке, так і надмірно суворе покарання шкідливі. Занадто м'яке покарання породжує почуття без-відповідальності, ускладнює перевиховання, заохочує нестійких осіб до здійснення нових злочинів. Надмірно су-воре покарання породжує у засудженого внутрішній протест, почуття несправедливості, стан відчаю і прире-ченості.

Усе це повинен враховувати державний обвинувач, ко-ли висловлює свої міркування з ириводу міри покарання, яку він пропонує застосувати до підсудного.

Вказівка на вид і розмір обов'язкові, коли прокурор просить максимальну або мінімальну міру покарання. Особливо, коли державний обвинувач просить застосува-ти ст. 44 КК України — призначення більш м'якого пока-рання, ніж передбачено законом, або ст, 45 КК — умовне засудження.

Мають рацію й ті, хто передає питання про визначення міри покарання на розгляд суду. Всі чотири варіанти зуст-річаються в промовах наших відомих прокурорів. Вони опубліковані у збірниках судових промов.

Ст. 264 КПК України наголошує: "Проку-рор, підтримуючи обвинувачення, керується вимогами за-кону і своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на розгляді всіх обставин справи.

Коли в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитися від обвинувачення і викласти суду мотиви відмови".

Особливу обережність і зваженість слід виявити тоді, коли йдеться про виняткову міру покарання. Навіть якщо стаття Кримінального кодексу і передбачає смертну кару, її не обов'язково застосовувати.

З точки зору ст. 18 КПК України (судді незалежні і підпорядковуються тільки закону) прокурор може лише просити або пропонувати суду обрати підсудному ту чи ін-шу міру покарання. За певних обставин, особливо коли йдеться про тяжкий злочин, який спричинив великий гро-мадський резонанс і обурення, державний обвинувач може "вимагати" і "настоювати", апелюючи до суду. Але це не повинно носити характеру