Цивільний процес

Цивільне судочинство — це врегульований нормами ци-вільного процесуального права порядок провадження в ци-вільних справах, який визначається системою взаємопов'яза-них цивільних процесуальних прав та обов'язків і цивільних процесуальних дій, якими вони реалізуються їх суб'єктами — судом і учасниками процесу.

Слід мати на увазі, що поняття «цивільне судочинство» і «цивіль-ний процес» є тотожними.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 Цивільно-процесуального кодексу України).

Оскільки правова природа цивільних справ значно впливає на порядок їх розгляду по першій інстанції, ЦПК України (ч. З ст. 15) передбачає три види цивільного судочинства: позовне, наказне та окреме провадження. Вони відрізняються між собою за катего-ріями справ, підставами порушення, суб'єктами тощо.

Таким чином, вид цивільного судочинства - це порядок пору-шення, розгляду і вирішення певної категорії цивільних справ.

Основним і найбільш розповсюдженим видом цивільного судо-чинства є позовне провадження. Правила цього виду судочинства найбільш повно визначені у цивільному процесуальному законо-давстві та є загальними, тобто вони застосовуються для розгляду і вирішення всіх цивільних справ. Однак щодо провадження у спра-вах непозовного характеру законодавець передбачає певні винятки і доповнення цих правил.

Позовне провадження характеризується наявністю матеріально-правового спору між двома сторонами з протилежними інтересами: позивачем і відповідачем. Вимоги щодо розв'язання цього спору закріплюються у позовній заяві, яка є підставою порушення цього виду судочинства. У позовному провадженні найбільш повно зна-ходить свій вираз один із основних принципів цивільного процесу - принцип змагальності. При розгляді цивільної справи у такому по-рядку можуть брати участь співучасники, треті особи, може відбутися заміна неналежного відповідача [2, ч. 1ст.15].

Позовне провадження — у спорах, що виникають з цивіль-них, сімейних, трудових, житлових, земельних правовідно-син.

Під цивільну юрисдикцію суду підпадають також справи, які не пов'язані з розв'язанням матеріально-правового спору. Наказне та окреме провадження науковці ще називають непозовними видами цивільного судочинства. Підставою для порушення таких про-ваджень є заява, а не позовна заява на відміну від позовного про-вадження [131, с.69].

Відсутність спору про право - це характерна риса наказного та окремого проваджень. Якщо особи звертаються у порядку непозовного провадження до суду з вимогою, із якої вбачається спір про право, або якщо такий спір виникає під час розгляду справи, суд відповідно повинен відмовити у прийнятті заяви чи залишити її без розгляду, а також роз'яснити заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (статті 100, 235 ЦПК України).

Наказне провадження — безспірний процесуальний поря-док стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належать такі правові вимоги, без проведення судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень (статті 95-106 ЦПК України)

Наказне провадження є спрощеним порядком розгляду цивіль-них справ, що засновуються на беззаперечних вимогах. У порядку цього виду судочинства розглядаються, наприклад, справи за ви-могою про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати (ст. 96 ЦПК України). Особливостями наказ-ного провадження є те, що сторонами у справі виступають заявник (стягувач) і боржник; підставою порушення такого виду судо-чинства є заява; при вирішенні справи видається судовий наказ - особлива форма судового рішення (в інших видах цивільного судо-чинства висновок щодо вирішення справи по суті закріплюється у рішенні суду). Спрощений порядок наказного провадження по-лягає у тому, що видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику заявника (стягувача) та боржника для заслуховування їх пояснень.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судо-чинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що ма-ють значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 234 ЦПК України).

Окреме провадження — справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи не-дієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; надання неповнолітній особі повної дієздатності; ви-знання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; встановлення фактів, що мають юридичне значення; відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; передачу нерухомої речі у комунальну власність; визнання спадщини відумерлою; надання особі психіатричної допомоги в примусо-вому порядку; обов'язкову госпіталізацію до протитуберку-льозного закладу; розкриття банком інформації яка містить банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб та інші справи у випадках, встановлених законом (ст. 234 ЦПК України).

Справи позовного провадження характеризуються наявністю двох сторін провадження і спірністю їх майнових та особистих немайнових правовідносин, які пере-даються на розгляд суду.

Справи окремого провадження спрямовуються на встанов-лення певних обставин, наявності юридичних фактів або юридичного статусу громадян, необхідних для реалізації суб’єктивних прав.[8-с.25-30].

Справи окремого провадження розглядаються за загальни-ми правилами цивільного судочинства, крім окремих винятків, встановлених цивільним процесуальним законодавством (ст. 235 ЦПК України).

Кримінальний процес

Кримінальний процес – це встановлена законом система дій і рішень посадових осіб та органів держави відповідно до розслідування і вирішення кримінальної справи, а також дій громадян і юридичних осіб, які залучаються для участі у кримінальній справі і система правовідносин між згаданими суб’єктами