У випадках, прямо зазначених у законі, або за погодженням сторін, недотримання простої письмової форми має наслідком не-дійсність правочину (ст.218 ЦК). Зокрема, ЦК передбачає нікчем-ність правочину у випадках порушення вимоги про його письмову форму, якщо ним встановлюються засоби забезпечення виконання зобов'язання (ст.547 ЦК).

Правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріально-му посвідченню лише у випадках, встановлених законом або до-мовленістю сторін.[45, 115]

Нотаріальне посвідчення правочину означає, що його зміст, час і місце здійснення, наміри суб’єктів правочину, його відповідність закону та інші обставини перевірені та офіційно зафіксовані нота-ріусом, а тому розглядаються як встановлені й достовірні.

Нотаріальне посвідчення правочину здійснює нотаріус. У разі відсутності в населеному пункті нотаріуса необхідні дії здійснюють уповноважені на це посадові, службові особи органів місцевого са-моврядування. Крім того, у випадках, встановлених законом, до нотаріального посвідчення правочину прирівнюється його посвід-чення певною посадовою особою: командиром військової частини, головним лікарем лікарні, капітаном морського судна тощо (ст.ст.245, 1251, 1252 ЦК).

Необхідність дотримання нотаріальної форми законом, як пра-вило, передбачається для вчинення правочину щодо майна, яке має значну цінність. Це, зокрема, договори про відчуження (купівлі-продажу, дарування, ренти, довічного утримання) жилого будинку, іншої нерухомості (ст.ст.657, 719, 732, 745 ЦК); договори про зас-таву нерухомого майна, транспортних засобів, космічних об'єктів (ст. 577 ЦК); договори купівлі-продажу майна державних підпри-ємств (ст.27 Закону "Про приватизацію державного майна"); шлюб-ний договір (ст.94 СК); заповіти (ст.1247 ЦК ); спадковий договір (ст.1304 ЦК); довіреність на вчинення правочинів, які потребують нотаріальної форми, а також та, що видається у порядку передору-чення (ст.245 ЦК).

За згодою суб'єктів, які вчиняють правочин, нотаріальному пос-відченню підлягає будь-який правочин, навіть той, для якого ця вимога не є обов'язковою. Використання такої можливості часто є доцільним, оскільки перевірка змісту правочину нотаріусом слугує гарантією того, що цей правочин укладений відповідно до вимог закону. До того ж нотаріальне посвідчення правочину полегшує з'ясування обставин справи, якщо виникає спір щодо істотних умов правочину та їх тлумачення.

Державній реєстрації підлягають ті правочини, щодо яких така вимога прямо встановлена у законі. Наприклад, ст.657 ЦК перед-бачає обов’язкову письмову форму з нотаріальним посвідченням га державною реєстрацією для договорів купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Державна реєстрація має дві основні мети. По-перше, проводиться облік цивільних прав, які виникають з такого правочину. По-друге, має місце додатковий контроль законності змісту правочину, дотримання порядку його укладення тощо.

Правочин, який підлягає державній реєстрації, вважається вчиненим лише з моменту його державної реєстрації (ч.1 ст.210 ЦК). Отже, при недотриманні цієї вимоги у тих випадках, коли така ре-єстрація визнана законом обов'язковою, правочин вважається неукладеним, а отже, не має юридичної сили.

Ця вада правочину може бути усунена шляхом його реєстрації. У цьому випадку постає питання про момент, з якого такий правочин може вважатися укладеним: з моменту підписання, з моменту нотаріального посвідчення чи з моменту реєстрації? З аналізу зміс-ту ст.210 ЦК випливає, що цивільні права і обов'язки у сторін та-кого правочину можуть виникати лише з моменту його реєстрації (дати внесення відповідного запису у документи, де фіксується реєстрація).

Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встанов-люються законом.[49, 352]

Правочин - це волевиявлення, тобто дія особи, яка відображає внутрішню волю останньої. Якщо волевиявлення виражене нечіт-ко виникає необхідність тлумачення волі сторони правочину та з’ясування засад, на яких таке тлумачення має проводитися.

Засади тлумачення правочину встановлює ст.213 ЦК, яка виз-начає: 1) суб’єкти тлумачення правочину; 2) правила тлумачення правочину.

Суб’єктом тлумачення правочину є насамперед його сторона (сторони) Це цілком природно, оскільки саме сторони найкраще знають якою була їх воля, що дійсно малося на увазі при укладен-ні правочину і що вони збиралися виразити через волевиявлення. Для з'ясування змісту одностороннього правочину такого автен-тичного тлумачення, як правило, достатньо і спір у більшості ви-падків не виникає. Проте інші особи, інтереси яких порушує од-носторонній правочин, можуть звернутися до суду з позовом про захист своїх цивільних прав від порушень з боку особи, яка вчинила правочин, і дає викривлене його тлумачення, зловживаючи сво-їм суб'єктивним цивільним правом (ст.13 ЦК).

При тлумаченні двостороннього або багатостороннього правочину вірогідність розбіжностей у трактуванні тих чи інших поло-жень договору є набагато вищою, адже кожен з його учасників мо-же мати своє бачення як власного волевиявлення, так і волевияв-лення контрагента (контрагентів) за договором. Тому в цьому ви-падку тлумачення договору на вимогу однієї, обох або усіх сторін правочину рішення про тлумачення змісту правочину може поста-новити суд. [46, 311]

Правила тлумачення правочину (чч.З, 4 ст.213 ЦК) мають застосовуватися як при автентичному тлумаченні правочину його сто-ронами, так і при тлумаченні правочину судом. Але якщо при ав-тентичному тлумаченні вказана норма ЦК має рекомендаційний характер, то у разі тлумачення змісту правочину судом застосуван-ня правил чч.З, 4 ст.213 ЦК є обов'язковими.

Правила тлумачення правочину визначені законом за принци-пом "концентричних кіл", тобто при неможливості витлумачити положення договору шляхом використання вузького кола засобів (буквальне тлумачення), залучаються усе нові й нові критерії пере-вірки правильності того чи іншого трактування умов договору.

Ця система "концентричних кіл" виглядає таким чином:

1) ри тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також