Р Е Ф Е Р А Т н а т е м у:

„Загальна компетенція органів місцевого самоврядування”

ПЛАН

Поняття компетенції органів місцевого самоврядування.

Загальні та виключні права й обов'язки.

Групи виключних повноважень.

Використані джерела.

Поняття компетенції органів місцевого самоврядування.

Повноваження місце-вого самоврядування є предметним відображенням функцій.

Термін «повноваження» звичайно визначається як офіційно надане кому-небудь право певної діяльності, ведення справ.

Юридична наука використовує цей термін для характеристи-ки прав і обов'язків певних органів, посадових осіб. Він в рівній мірі охоплює і права, і обов'язки.

Повноваження місцевого самоврядування — це закріплені нор-мами муніципального права за населенням (територіальними гро-мадами), виборними та іншими органами місцевого самоврядуван-ня, посадовими особами права і обов'язки, необхідні для здійснення завдань і функцій місцевого самоврядування на своїй території.

В Законі про місцеве самоврядування поряд з терміном «пов-новаження» використовується й іншій термін — «компетенція» (зокрема, статті 15, 26). На жаль, в Законі не визначаються від-мінні риси цих двох категорій.

Між тим, компетенція органу місцевого самоврядування є складною правовою категорією, структура якої складається не лише з прав і обов'язків, а й предметів відання, які є першим еле-ментом компетенції.

Під предметом відання місцевого самоврядування розуміють-ся сфери місцевого життя, в межах яких діє передбачений зако-ном, а, отже, і юридична компетентний в них орган.

Кожний орган місцевого самоврядування повинен мати своє власне поле діяльності. Тому правове регулювання компетенції цього органу представляє перш за все, визначення тієї сфери міс-цевого життя, в якій діє цей орган самоврядування.

Отже, предмет відання, як структурний елемент загального поняття «компетенція», є способом юридичного зазначення тих сфер місцевого життя, які визначаються в якості предмету влас-них дій органу місцевого самоврядування.

Повноваження, які здійснюють органи місцевого самовряду-вання, в законодавстві поділяються на повноваження загального характеру і повноваження конкретного характеру, про що мова піде далі.

Вже зазначалося, що особливу роль в організації місцевого самоврядування відіграє його самостійність. З правової точки зо-ру ця категорія виявляється в тому, що відповідно до основних функцій представницьких органів органи місцевого самовряду-вання повинні мати власні повноваження.

Ці повноваження, згідно з п. 4 ст. 4 Європейської Хартії про місцеве самоврядування, мають бути повними і винятковими. Вони можуть заперечуватися або обмежуватися іншим органом влади, центральним або регіональним, тільки в межах, встановле-них законом.

Відповідні засади повноважень закладені в ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах пов-новажень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також у ст. 71 Закону про місцеве самоврядування України, згідно з якою територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Однак з метою ефективного розподілу праці щодо реалізації повноважень самоврядування Конституція України застосовує принцип «безпосередньо» і «через».

Згідно з цим принципом ч. З ст. 140 Конституції і п. 2 ст. 2 Закону про місцеве самоврядування передбачають три рівня асо-ціацій, органів і посадових осіб, які здійснюють місцеве самовря-дування, а саме: територіальні громади базового рівня, які здійс-нюють надані їм повноваження безпосередньо; ради базового рів-ня та їх виконавчі органи, через які реалізуються повноваження самоврядування, і районні обласні ради (регіональний рівень са-моврядування), які представляють інтереси територіальних гро-мад сіл, селищ, міст.

Проте територіальна громада через зазначені причини безпо-середньо не в змозі виконувати всі без винятку функції і повно-важення місцевого самоврядування. Тому, зважаючи на роль і місце, яке займають в системі органів місцевого самоврядування ради, головним носієм функцій і повноважень територіальної громади є представницькі органи, які найбільшою мірою уособ-люють їх інтереси.

Орієнтовний перелік повноважень територіальної, громади та утворюваних нею органів в цілому передбачає п. 1 ст. 143 Кон-ституції України.

В частині другій цієї статті міститься перелік повноважень, які належать лише представницьким органам регіонального рів-ня — обласним та районним радам.

У ч. З ст. 143 статті Основного Закону визначаються у за-гальному вигляді повноваження органів державної виконавчої влади, які делегуються органам місцевого самоврядування. Цим у певній мірі порушується принцип самостійності місцевого са-моврядування, оскільки, відповідно до ч. 4 згаданої статті, органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повнова-жень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним орга-нам виконавчої влади.

Подальший розподіл загальновизначених у Конституції пов-новажень територіальної громади та її органів, в тому числі і представницьких, здійснюється Законом про місцеве самовряду-вання в Україні, який на підставі Основного Закону поділяє ці права й обов'язки між суб'єктами їх здійснення: базового рівня — радами (ст. 25 Закону), їх виконавчими органами (статті 27—41), сільським, селищним, міським головою (ст. 42) та регіонального рівня — районними і обласними радами (ст. 43 Закону).

Окрему групу становлять повноваження районних і облас-них рад, делеговані відповідним місцевим державним адміністра-ціям (ст. 44).

Загальні та виключні права й обов'язки.

Щодо повноважень представницьких органів місцевого само-врядування, то відповідно до статей 25 і 26 Закону виділяють два види повноважень представницьких органів місцевого самовря-дування: загальні та виключні права й обов'язки.

На підставі ст. 25 цього Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Консти-туцією України та іншими законами до їх відання.

Поряд з загальними, у ст. 26 Закону закріплюються і ви-ключні повноваження цих органів, питання яких вирішуються цими радами лише на їх пленарних засіданнях.

Щодо районних і обласних рад, то Закон закріплює лише пе-релік питань, які вирішуються цими радами виключно на сесіях.

Виключні повноваження рад місцевого самоврядування до-сить сталі — їх не можна