Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (най-манні) на роботу працівника.

Певні зрушення сталися і в аграрному законодавстві України. Зокрема були прийняті закони від 14 лютого 1992 р. "Про колекти-вне сільськогосподарське підприємство" і від 20 грудня 1992 p. "Про селянське (фермерське) господарство".

Також, право відігравало велику роль в ре-алізації соціальної політики держави. Так, 19 листопада 1992 р. Верховна Рада України прийняла Основи законодавства України про охорону здоров’я. Кожна людина, — зазначалося в цьому доку-менті, — має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров’я і збереження генофон-ду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров’я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв’язання екологічних проблем, удоско-налення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Основи законодавства України про охорону здоров’я визначи-ли правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, врегулювали суспільні відносини у цій галузі. Держава згідно з Конституцією України гарантує усім громадянам реалізацію їхніх прав у галузі охорони здоров’я через: а) створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров’я; б) організацію і проведення системи державних і громадських заходів щодо охоро-ни та зміцнення здоров’я; в) надання усім громадянам гарантовано-го рівня медико-санітарної допомоги в обсязі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України; г) здійснення державного і громадсь-кого контролю у галузі охорони здоров’я.

Реалізація державної політики охорони здоров’я законом по-кладалася на органи державної виконавчої влади. Особисту відпо-відальність за неї несе Президент України.

21 листопада 1992 р. Верховною Радою України було прийня-то Закон «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», який установив гарантований державний рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів, віку, стану здоров’я дітей тощо.

У грудні 1992 р. Верховна Рада України прийняла «Декла-рацію про загальні засади державної молодіжної політики в Украї-ні». Вона визначила державну молодіжну політику як системну діяльність держави у відносинах з молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється у законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організацій-них, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, ін-телектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України.

Отже, на зазначеному вище етапі державотворення в Україні досить чітко визначилась соціальна спрямованість законодавства, що підкреслює демократичний характер державності, її спрямова-ність на забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Це законодавство стало базою прийняття демократичного кон-ституційного законодавства в Україні, і насамперед нової Конститу-ції України.

Суттєві зміни відбулися в кримінальному законодавстві України: з одного боку, з Кримінального кодексу були вилучені статті, які не відповідали умовам ринкової економіки, з іншого — з’явилася низка нових складів злочинів (порушення порядку ве-дення підприємницької діяльності, фіктивне підприємництво, шах-райство з фінансовими ресурсами та ін). Було змінено редакцію цілої низки статей КК (про ухилення від сплати податків, спекуля-цію та ін.). Ученими-криміналістами України була проведена вели-ка робота з підготовки проектів нового Кримінального кодексу.

Протягом останніх років Верховна Рада України, спеціальні органи при Президентові України неодноразово розглядали питан-ня боротьби зі злочинністю. Велике значення мало прийняття Вер-ховною Радою 25 червня 1993 р. «Державної програми боротьби зі злочинністю». Криміногенна ситуація, яка склалася в Україні, — говорилося в Програмі, — перетворилася у найнебезпечніше со-ціальне лихо, що створює серйозну загрозу розбудові незалежної держави. ...Гострота криміногенної обстановки вимагала вжиття великомасштабних комплексних заходів з боку держави, що мали б забезпечити її стабілізацію у найближчі три роки. Пріоритетну увагу за цих умов повинно бути віддано питанням правового забез-печення правоохоронної діяльності, удосконаленню системи про-філактики правопорушень, посиленню боротьби з організованою та економічною злочинністю, забезпеченню охорони громадського по-рядку і громадської безпеки.

У Програмі визначені організаційні та правові заходи бороть-би зі злочинністю, передбачені завдання у сфері профілактики зло-чинів (зокрема, розроблення цільових програм боротьби з пияцтвом та алкоголізмом, боротьби з наркоманією і незаконним обігом нар-котичних засобів), зміцнення громадського порядку та безпеки, бо-ротьби з організованою злочинністю та злочинністю у сфері еконо-міки, окреслені питання міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю, розглянуті проблеми удосконалення кримінально-ви-конавчої системи, розроблені питання кадрового та матеріально-те-хнічного забезпечення правоохоронної діяльності.

30 червня 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою зло-чинністю». Закон створив загальні правові та організаційні засади у сфері боротьби з організованою злочинністю, визначив систему державних органів, що ведуть боротьбу з нею, в тому числі спе-ціальних (ними стали Координаційний комітет з боротьби з коруп-цією і організованою злочинністю при Президентові України та спеціальні підрозділи органів внутрішніх справ і Служби безпеки України), їхні повноваження, накреслив заходи щодо забезпечення боротьби з організованою злочинністю, закріпив основи взаємодії , спецпідрозділів та ін. Зміни