Рух документа між підрозділами і виконавцями визначає поняття маршрути зації. В інформаційній системі рух документа за визначеним маршрутом відображається послідовно в різних реєстрах. При організації систем документообігу системи марш рутизації і контролю є однією із основних складових. При їх побудові використову ють два підходи: документоорієнтований та роботоорієнтований. У першому випадку маршрутизуеться сам документ, а інші параметри асоціюються з ним. У другому - основним об'єктом є управлінський процес прийняття окремого рішення.

У таких системах використовують два типи маршрутизації:*

жорстка маршрутизація з чітко визначеним шляхом руху документа (Structured DocFIow) і контролем виконання. Такий тип є найбільш поширеним і в сучасних ІАС;*

вільна або відкрита маршрутизація, коли шлях руху документа визначається із конкретних потреб і завдань у даний момент. У цьому випадку використовуються методи послідовних та паралельних маршрутів. У послідовному маршруті доку мент передається від одного користувача до другого після завершення роботи над ним або після вичерпання контрольного часу. Паралельна маршрутизація викорис- товуггься у випадку одночасної роботи над виконанням рішень по документу кількох співробітників або служб. В обох випадках використовуються списки розсилання завдань користувачам або їх групам із зазначеними термінами їх виконання.

При цьому використовують такі види контролю: доставки завдання; вико нання; термінів виконання; історії виконання завдання; якості виконання (підтвер дження виконання).

Оскільки значна частина документів супроводжується додатками, то інфор маційна система повинна реалізувати можливість їх введення, збереження та пе регляду шляхом створення статичних і динамічних архівів. Фактично документ і сам може бути додатком до його представлення в інформаційній системі. Це може бути реалізовано у вигляді файлів різного формату (текстовий, документ, елект ронна таблиця, графічний файл та ін.).

Важливо, що частина документів, які беруть участь у документообігу (по суті всі. крім тих, що призначено для зовнішнього легітимного використання або надаються для звітності в державні органи) може бути вже сьогодні переведена в електронну форму і саме в такому вигляді візуватися, узгоджуватися і затверджу ватися, що, до речі, вже зроблено в деяких найбільш динамічно розвинутих вітчиз няних організаціях. У результаті з'являється можливість реалізувати змішаний електронно-паперс/вий документообіг з необхідним замовнику співвідношенням паперових і безпаперових технологій.

Важливим аспектом на сучасному етапі інформатизації державного управлін ня є розроблення та впровадження систем електронного врядування. Одними з найважливіших проблем цього процесу є:*

необхідність оперативного створення, оновлення документів для публі кації інформації засобами Інтсрнет;*

вирішення завдань оперативного реагування на запити громадян, їх уза гальнення, аналіз та прийняття рішень;*

необхідність створення адміністративних і технологічних ланок управлін ня процесами електронного урядування, включення їх у загальну структуру дер жавного управління.

Шляхом вирішення цих ігроблем є впровадження комплексних систем елект ронного документообігу (СЕД) як базових інформаційних систем, передусім у ви конавчих органах місцевої апади (районних державних адміністраціях). Зумовлено це тим, шо саме ці органи перебувають у безпосередніх відносинах з соціальною та економічною сферою. Головною метою впровадження СЕД є підвищення ефектив ності документообігу в організації або установи, створення ефективного середови ща управління та функціонування державної установі. Основними особливостями впровадженням СЕД на місцевому рівні державного управління є:*

можливість чіткої формалізації управлінських процесів;*

система мас впроваджуватися в усіх підрозділах адміністрації, які ведуть створення, оброблення, збереження документів;

наявність певного спротиву окремих служб або працівників, пов'язаного з тими чи іншими інтересами;

упровадження СЕД повинно проводитися на основі анкетного проекту та поетапному його виконанні.

При цьому, залежно від необхідності вирішення тих чи інших завдань, ці системи дозволяють створення тимчасових мобільних оперативних груп спец іалістів незалежно від їх підпорядкування в організаційній структурі адміністрації. Цей підхід лаг можливість упровадження в організаційну структуру органів дер жавної влади динамічних елементів мережевого управління. Саме пі елементи відкривають шлях для реалізації певних елементів концепції самоорганізації в системах державного управління.

На сучасному егапі наукових досліджень тип мережевою управління визначений найбільш повно в розрізі економічних організацій. Зокрема. Ф.Всбстер [5] на основі стратегічного підходу вказує: "Мережеві організації - корпоративні структури, які с ре зультатом множинних відношень, контактів з партнерами та сіратегічних альянсів.

Головна характеристика мережі - єдність, відкрита та гнучка коаліція, що керується з єдиного центру, в якому зосереджені найбільш важливі функції, такі як розвиток та безпосереднє управління альянсами, координація, фінансова функ ція і технологічний розвиток. Також у його компетенцію входить визначення стра тегічних компетенцій мережі, розвиток відношень з користувачами та управління інформаційними потоками, що пов'язують мережу" [5].

Адаптація такого підходу до державного управління в органах виконавчої влади місцевого рівня на основі впровадження в ієрархічну організаційну струк туру елементів мережевого управління дає можливість більш ефективної реалі зацій комплексних функціональних завдань щодо забезпечення реалізації процесів управління та інформатизації, реалізації системи відкритості публічної влади. Єдиним цензром, керуючим структурним підрозділом, у цьому випадку може бути управління з інформаційних ресурсів [1]. У цю концепцію ефективно вписується ідея створення і використання тимчасових мобільних оперативних груп та колек тивів спеціалістів. Упровадження елементів мережевого управління приводить до певних змін у відносинах між громадянським суспільством та публічною владою, а також організаційної структури державного управління.

Список використаних джерел

Ніколайчук В.Й., Литвинов Г.С. Концептуальні засади запровадження технологій електронного уряду на місцевому рівні державного управління. - Б.м, б.р.

Ніколайчук В.Й.,