Правове регулювання інформаційних відносин в Головному управлінні статистики.
Державне регулювання.
Головне управління статистики в Івано-Франківській області (далі - Управління статистики) є територіальним органом державної статистики і безпосередньо підпорядковане Держкомстату України. Управління статистики утворюється Держкомстатом України і є складовою частиною єдиної системи органів державної статистики України. Управління статистики у межах своєї компетенції здійснює реалізацію державної політики в галузі статистики.
Управління статистики у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України “Про інфоримацію”, “Про державну статистику”,
“Про державну службу”, “Про боротьбу з корупцією”, “Про державну таємницю”, Положення “Про проведення статистичних спостережень та надання органами державної статистики послуг на платній основі ”, актами Президента України, Кабінету Міністрів України,
Важливою у сфері інформаційних відносин є Конституція України. В конституції України в першу чергу слід виділити норми, якими визначені базові (політичні і громадянські) права в сфері інформації. Це, зокрема, ст. 34 Конституції (свобода думки і слова), ст. 31 Конституції (таємниця листування), ст. 32 Конституції (таємниця приватного життя, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини). Статею 32 Конституції України передбачено що “Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірноїінформації”. Крім того, існує цілий ряд похідних від цих прав, якими врегульовані окремі аспекти інформаційних відносин.
Закон України “Про інфоримацію” регулює інформаційні відносини в Головновному управлінні статистики в Івано-Франківській області. Закон України “Про інформацію” закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності, визначає такі поняття як статистична інформація, право власності на інформацію та набуття права власності на інформацію, режим доступу до інформації. Закон “Про інформацію” є єдиним спеціальним джерелом, що визначає правову основу інформаційної діяльності, і має ряд недоліків: опущено право громадян на одержання інформації, недостатньо розписане поняття конфіденційної інформації, доступ до інформації, відсутність встановлення межі на відстрочку для подання відповіді на інформаційний запит, і цим порушується право громадян на інформаційний запит.
Закон України “Про інформацію” створювався, по-перше, ще до прийняття нової Конституції, по-друге, в той час, коли інформаційний простір України ще лише починав розбудовуватися разом із проголошеною незалежною державою. Таким чином, цей закон, попри численні зміни не повнісnю відповідає темпам розвитку інформаційних відносин в України.
Зокрема, 03.11.2005 ценром політико-правових реформ було обговорено проект Закону України “Про доступ до інформації”. Проект має на меті сприяти забезпеченню здійснення прав людини на доступ до інформації шляхом вдосконалення законодавства у цій сфері.
Майбутній Закон України “Про інформацію з обмеженим доступом” має: регулювати суспільні відносини стосовно всіх видів інформації з обмеженим доступом; чітко розмежувати поняття “конфіденційна та інша передбачена законодавством таємниця, що не становить державної таємниці”; встановити правовий режим інформації з обмеженим доступом, який включає переліки відомостей та критерії віднесення такої інформації до відповідної категорії, грифи обмежень такого доступу і компетенцію суб’єктів інформаційної діяльності щодо вирішення цих питань.
Закон України “Про державну службу” регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті. Згідно із ст. 1 цього закону державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітню плату за рахунок державних коштів. Цо особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Закон України “Про державну службу” встановлює загальні вимоги щодо захисту службової таємниці. Стаття 10 цього закону серед обов’язків державного службовця, зокрема, визначає “збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розповсюдженню.”
Положення закону «Про державну службу» розкриваються також у загальних правилах поведінки державного службовця, згідно з яким до загальних обов’язків державного службовця (п. 20) включено таке: «Державному службовцю забороняється розголошувати довірену йому Законами України «Про інформацію» та «Про державну таємницю», у тому числі й після залишення ним державної служби, а також використовувати таку інформацію для власного інтересу або інтересу інших осіб шляхом порад чи рекомендацій. Державні службові в Головному управління статистики безпосередньо керуються Законом “Про державну службу”, та при зарахуванні на державну службу приймає Присягу відповідно до статті 17 цього закону. Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Відповідно до Закону “Про державну службу” Присяга накладає на державного службовця моральний аспект відповідальності за сумліне виконання обов’язків, суворе отримання Конституції та законів України, зокрема збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню.
Можна