цих органів. Священнослужителі мають право на участь у політичному

житті нарівні з усіма громадянами.

Релігійна організація не повинна втручатися у діяльність

інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати

ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших

віросповідань.

Релігійна організація зобов'язана додержувати вимог чинного

законодавства і правопорядку.

Стаття 6. Відокремлення школи від церкви (релігійних організацій)

Державна система освіти в Україні відокремлена від церкви

(релігійних організацій), має світський характер. Доступ до різних

видів і рівнів освіти надається громадянам незалежно від їх

ставлення до релігії.

Не допускається обмеження на ведення наукових досліджень, у

тому числі фінансованих державою, пропаганду їх результатів або

включення їх до загальноосвітніх програм за ознакою відповідності

чи невідповідності положенням будь-якої релігії або атеїзму.

Громадяни можуть навчатися релігійного віровчення та

здобувати релігійну освіту індивідуально або разом з іншими,

вільно обираючи мову навчання.

Релігійні організації мають право відповідно до своїх

внутрішніх настанов створювати для релігійної освіти дітей і

дорослих навчальні заклади і групи, а також проводити навчання в

інших формах, використовуючи для цього приміщення, що їм належать

або надаються у користування.

Викладачі релігійних віровчень і релігійні проповідники

зобов'язані виховувати своїх слухачів у дусі терпимості і поваги

до громадян, які не сповідують релігії, та до віруючих інших

віросповідань.

Р о з д і л II

РЕЛІГІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

Стаття 7. Релігійні організації

Релігійні організації в Україні утворюються з метою

задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати

віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної

структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із

своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади,

управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські

товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання,

що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні

об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

На інші організації, утворені за релігійною ознакою, дія

цього Закону не поширюється.

Стаття 8. Релігійна громада

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих

громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії

або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного

задоволення релігійних потреб.

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у

канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та

за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї

підлеглості.

Повідомлення державних органів про утворення релігійної

громади не є обов'язковим.

Стаття 9. Релігійні управління і центри

Релігійні управління і центри діють на підставі своїх

статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому

статтею 14 цього Закону.

Релігійні організації, керівні центри яких знаходяться за

межами України, можуть керуватись у своїй діяльності настановами

цих центрів, якщо при цьому не порушується законодавство України.

Не регламентовані законом відносини держави з релігійними

управліннями і центрами, в тому числі й тими, що знаходяться за

межами України, регулюються відповідно до домовленостей між ними і

державними органами.

Стаття 10. Монастирі, релігійні братства і місії

Релігійні управління і центри мають право відповідно до своїх

зареєстрованих статутів (положень) засновувати монастирі,

релігійні братства, місіонерські товариства (місії), які діють на

підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку,

встановленому статтею 14 цього Закону.

Монастирі та релігійні братства можуть бути утворені також у

порядку, передбаченому цим Законом для утворення релігійних

громад, з реєстрацією їх статутів (положень).

Стаття 11. Духовні навчальні заклади

Релігійні управління і центри відповідно до своїх

зареєстрованих статутів (положень) мають право створювати духовні

навчальні заклади для підготовки священнослужителів і служителів

інших необхідних їм релігійних спеціальностей. Духовні навчальні

заклади діють на підставі своїх статутів (положень), що

реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Громадяни, які навчаються у вищих і середніх духовних

навчальних закладах, користуються правами і пільгами щодо

відстрочення проходження військової служби, оподаткування,

включення часу навчання до трудового стажу в порядку і на умовах,

встановлених для студентів та учнів державних навчальних закладів.

Стаття 12. Статути (положення) релігійних організацій

Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до

цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає

реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Статут (положення) релігійної організації приймається на

загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах,

конференціях.

Статут (положення) релігійної організації повинен містити

відомості про:

1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність

і місцезнаходження;

2) місце релігійної організації в організаційній структурі

релігійного об'єднання;

3) майновий стан релігійної організації;

4) права релігійної організації на заснування підприємств,

засобів масової інформації, інших релігійних організацій,

створення навчальних закладів;

5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення)

релігійної організації;

6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі

припинення діяльності релігійної організації.

Статут (положення) може містити й інші відомості, пов'язані з

особливостями діяльності даної релігійної організації.

Статут (положення) релігійної організації не повинен

суперечити чинному законодавству.

Документи, які визначають віросповідну діяльність, вирішують

інші внутрішні питання релігійної організації, не підлягають

реєстрації в державних органах.

Стаття 13. Релігійна організація - юридична особа

Релігійна організація визнається юридичною особою з моменту

реєстрації її статуту (положення).

Релігійна організація як юридична особа користується правами

і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого

статуту (положення).

Стаття 14. Реєстрація статутів (положень) релігійних організацій

Для одержання релігійною громадою правоздатності юридичної

особи громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили

її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення)

на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських

державних адміністрацій, а у Республіці Крим - до Уряду Республіки

Крим. ( Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 3795-12 від 23.12.93 )

Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства,

місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут

(положення) до державного органу України у справах релігій.

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає

заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає

відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово

повідомляє про нього заявникам.

У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію

статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок

місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету сільської,

селищної, міської Рад народних депутатів, а також спеціалістів. У

цьому разі рішення про реєстрацію статутів