організацій приймається у тримісячний термін. ( Частина четверта

статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3795-12 від

23.12.93 )

Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття

рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій

може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним

процесуальним законодавством України.

Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій

підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і

реєстрація статутів (положень).

У разі необхідності в розгляді питання про реєстрацію статуту

(положення) можуть брати участь з дорадчим голосом представники

релігійної організації.

Стаття 15. Відмова в реєстрації статуту (положення) релігійної організації

У реєстрації статуту (положення) релігійної організації може

бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність

суперечать чинному законодавству.

Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення)

релігійної організації із зазначенням підстав відмови

повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це

рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому

цивільним процесуальним законодавством України.

Стаття 16. Припинення діяльності релігійної організації

Діяльність релігійної організації може бути припинено у

зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або

ліквідацією.

Реорганізація або ліквідація релігійної організації

здійснюється відповідно до її власних настанов. Реєстрація

статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних

організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього

Закону.

У разі порушення релігійною організацією, що є юридичною

особою, положень цього Закону та інших законодавчих актів України

її діяльність може бути припинено також за рішенням суду.

У судовому порядку діяльність релігійної організації

припиняється лише у випадках:

1) вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких

передбачена статтями 3, 5 і 17 цього Закону;

2) поєднання обрядової чи проповідницької діяльності

релігійної організації з посяганнями на життя, здоров'я, свободу і

гідність особи;

3) систематичного порушення релігійною організацією

встановленого законодавством порядку проведення публічних

релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів

тощо);

4) спонукання громадян до невиконання своїх конституційних

обов'язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями

громадського порядку чи посяганням на права і майно державних,

громадських або релігійних організацій.

( Статтю 16 доповнено частиною четвертою згідно із Законом

N 3795-12 від 23.12.93 )

Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної

організації порядком позовного провадження, передбаченого

Цивільним процесуальним кодексом України ( 1501-06, 1502-06,

1503-06 ), за заявою органу, уповноваженого здійснювати

реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або

прокурора. ( Статтю 16 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом

N 3795-12 від 23.12.93 )

Р о з д і л III

МАЙНОВИЙ СТАН РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 17. Користування майном, яке є власністю держави, громадських організацій або громадян

Релігійні організації мають право використовувати для своїх

потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах

державними, громадськими організаціями або громадянами.

Культові будівлі і майно, які становлять державну власність,

передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у

безоплатне користування або повертаються у власність релігійних

організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та

Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці

Крим - Уряду Республіки Крим. ( Частина друга статті 17 із

змінами, внесеними згідно із Законом N 3795-12 від 23.12.93 )

Культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть

передаватися у почергове користування двом або більше релігійним

громадам за їх взаємною згодою. За відсутності такої згоди

державний орган визначає порядок користування культовою будівлею

і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.

( Частина третя статті 17 в редакції Закону N 3795-12 від

23.12.93 )

Культова будівля та інше майно, які становлять історичну,

художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним

організаціям і використовуються ними з додержанням установлених

правил охорони і використання пам'яток історії та культури.

Клопотання про передачу релігійним організаціям культових

будівель і майна у власність чи безоплатне користування

розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це

заявників.

Релігійні організації мають переважне право на передачу їм

культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для

обслуговування цих будівель.

Користування землею релігійні організації здійснюють у

порядку, встановленому Земельним кодексом України ( 561-12 ) та

іншими законодавчими актами України. ( Частина сьома статті 17 із

змінами, внесеними згідно із Законом N 3180-12 від 05.05.93 )

Договори про надання в користування релігійним організаціям

культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або

припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним

законодавством України.

Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення

культового майна не допускається.

Рішення державних органів з питань володіння та користування

культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в

порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом

України ( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ). ( Частина десята статті 17

в редакції Закону N 2295-12 від 23.04.92 )

Стаття 18. Власність релігійних організацій

Релігійні організації володіють, користуються і

розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності.

У власності релігійних організацій можуть бути будівлі,

предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного

призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для

забезпечення їх діяльності.

Релігійні організації мають право власності на майно,

придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване

громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане

на інших підставах, передбачених законом.

У власності релігійних організацій може бути також майно, що

знаходиться за межами України.

Релігійні організації мають право звертатися за добровільними

фінансовими та іншими пожертвуваннями і одержувати їх.

( Частина шоста статті 18 втратила чинність в частині

звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і

податку на добавлену вартість з товарів, що ввозяться

(пересилаються) на митну територію України на підставі Закону

N 608/96-ВР від 17.12.96 ) ( Частина шоста статті 18 втратила

чинність в частині звільнення від сплати ввізного мита, митних та

акцизних зборів і податку на добавлену вартість з підакцизних

товарів, що імпортуються на підставі Закону N 498/95-ВР від

22.12.95 ) Фінансові та майнові пожертвування, як і інші доходи

релігійних організацій,