Конституція Туреччини

Туреччина в географічному відношенні є вельми своєрідною державою. І ця своєрідність полягає в тому, що частина її розташована в Азії, інша ж частина знаходиться в Європі. Азіатська і європейська частини розділені Мармуровим морем і протоками Босфор і Дарданелли. Азіатська частина Туреччини носить назву Анталія, європейська частина - Східна Фракія.

Територія Туреччини - 779,5 тис. кв. км. Населення - 62,7 млн. чоловік (за даними 1996 р.). Столиця - м. Анкара, але найбільше місто Туреччини - Стамбул (більше 10 млн. чоловік). Державна мова - турецька, пануюча релігія - іслам (суннитского толку).

Історії Туреччини відомі чотири конституції. Перша Конституція Туреччини - Конституція імперії Османа 1876 р. встановлювала необмежену владу султана.

Після скасування монархії 29 жовтня 1923 р. була проголошена Турецька Республіка. Перша республіканська Конституція Туреччини була прийнята 20 квітня 1924 р.; друга - 9 червня 1961 р.; третя, нині чинна, - 18 жовтня 1982 р.

Конституція Турецької Республіки 1982 р. налічує 175 статей і складається з Преамбули і семи частин.

Турецька Республіка, згідно Конституції, є демократичною, світською, соціальною і правовою державою.

Основні цілі держави - захищати незалежність і цілісність турецької нації, неподільність країни, республіку і демократію, гарантувати добробут, спокій і благополуччя особи і суспільства; прагнути усувати політичні, економічні і соціальні перешкоди, що обмежують основні права і свободи осіб, які несумісні з принципами справедливості, соціальну і правову держави; прагнути створювати необхідні умови для матеріального і духовного розвитку особи.

Конституція Турецької Республіки встановлює, що законодавча влада є прерогативою Великих Національних Зборів, виконавча влада належить Президентові Республіки і Раді міністрів, а правосуддя здійснюють від імені народу незалежні суди.

Конституція проголошує рівність турецьких громадян перед законом і верховенство Конституції.

Конституція Туреччини закріплює особисті, соціально-економічні і політичні права і свободи громадян, а також їх обов'язки. Конституція передбачає наступні особисті права і свободи громадян: право на особисту свободу і недоторканність (ст. 19), право дотримання таємниці особистого і сімейного життя (ст. 20), право на недоторканність житла (ст. 21), право на свободу обміну інформацією (ст. 22), право на свободу вибору місця проживання і пересування (ст. 23), право на свободу совісті, віросповідання і релігійних переконань (ст. 24), право на свободу думки і переконань (ст. 25), право поширювати свої думки і думки усно, у письмовій формі або в зображеннях, а також іншими способами, індивідуально або колективно (ст. 26), право вільно вивчати і викладати науку і мистецтво, давати роз'яснення, а також проводити дослідження в цих областях (ст. 27), право видавати періодичні і неперіодичні видання (ст. 29), право використовувати інші, чим друковані засоби масової інформації, що належать недержавним корпораціям (ст. 31), право спростування і відповіді (ст. 32), право створювати асоціації без попереднього дозволу (ст. 33), право збиратися мирно і без зброї, а також брати участь в демонстраціях без попереднього дозволу (ст. 34), право власності і спадкоємства (ст.35), право виступати в судовому процесі як позивач або відповідач, застосовуючи законні засоби і процедуру (ст. 36), право звернутися до компетентних властей, якщо порушені конституційні права і свободи (ч. 1 ст. 40), право на відшкодування збитку із-за неправомірних дій посадових осіб (ч. 2 ст. 40).

Конституція Туреччини передбачає також ряд гарантій, що забезпечують реалізацію особистих прав і свобод громадян. Ці гарантії є конституційними заборонами, що стосуються діяльності всіх державних органів, посадових осіб і громадян. Так, відповідно до Конституції ніхто не може бути підданий тортурам і катуванням; ніхто не може карати або піддавати зверненню, несумісному з людською гідністю (ст. 17); ніхто не може бути примушений до праці (ст. 18); ніхто не може бути позбавлений свободи, за винятком випадків, коли така процедура передбачена законом (ст. 19); ніякий суд не може відхилитися від розгляду справи, яка входить в його компетенцію (ст. 36); ніхто не може бути вилучений з підсудності того суду, який передбачений законом; не можуть створюватися надзвичайні інстанції, наділені судовими повноваженнями (ст. 37); ніхто не може бути покараний за діяння, яке у момент його здійснення не було злочином по законах, що діяли; ніхто не може бути підданий важчому покаранню, ніж вказано в законі на момент скоєння даного злочину; ніхто не може бути визнаний винним, поки його винність не буде доведена в суді; ніхто не повинен свідчити проти себе самого, членів своєї сім'ї або приводити такого роду докази; ніякий громадянин не повинен бути виданий іноземній державі у зв'язку з досконалим ним злочином (ст. 38). Крім того, Конституція ухвалює: ніхто не повинен бути примушений до відправлення релігійних культів або брати участь в релігійних церемоніях і обрядах, до прояву своїх релігійних вірувань і бути звинуваченим або засудженим за свої релігійні переконання; нікому не дозволено експлуатувати або зловживати релігією або релігійними відчуттями або святинями, що визнаються релігією, з метою пристосування, нехай навіть частково, релігійних правил до соціального, економічного, політичного або правового ладу держави або з метою забезпечення політичних або особистих вигод і впливу (ст. 24), ніхто ні по яких причинах і ні з якою метою не може примушуватися висловлювати свої думки і переконання, піддаватися докорам або звинуваченням із-за таких (ст. 25); використання права власності не повинне суперечити інтересам суспільства (ст. 35).

До соціально-економічних прав і свобод громадян Конституція Туреччини відносить: право на навчання і