3) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його помешканні будуть знайдені явні сліди злочину;

4) коли в процесі огляду місця події, безпосереднього спосте-реження або виконання інших слідчих дій органом дізнання, слідчим або прокурором отримані інші фактичні дані, які вказують на дану особу як на таку, що вчинила злочин. [2;162]

У здійсненні затримання можуть брати участь представники громадськості, а також особи, які мають необхідні спеціальні пізнання. Під час проведення затримання органи дізнання зобов'язані вжити необхідних заходів до фіксації обстановки та обставин затримання, охорони місця події, здійснити невідкладні дії з виявлення, закріплення та вилучення слідів злочину й інших фактичних даних.

Для виявлення і закріплення фактичних даних, які мають до-казове значення, при затриманні можуть застосовуватися кіно-зйомка, відеозапис та інші науково-технічні засоби. Дії затрима-ного й обстановка затримання можуть бути зафіксовані за допо-могою фотозйомки та інших засобів технічного документування.

Про проведене затримання орган дізнання, слідчий або проку-рор зобов'язані скласти протокол з додержанням встановлених вимог. У протоколі затримання мають бути відображені дії підо-зрюваного, обставини, які є підставою затримання, фактичні дані, які мають значення у справі, отримані під час затримання, а також обставини їх знайдення та закріплення.

З метою припинення злочинної діяльності та запобігання спробам приховатися від слідства, а також вчинення дій, спрямо-ваних на перешкодження встановленню об'єктивної істини у справі, особа, підозрювана у вчиненні злочину, може бути до об-рання щодо неї запобіжного заходу — арешту — попередньо ув'язнена під варту на строк не більше сімдесяти двох годин.

Підозрюваний може бути ув'язнений під варту лише за наяв-ності достатніх доказів вчинення ним злочину, за який за законом може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі.

Про досудове ув'язнення під варту орган дізнання або слідчий виносять мотивовану постанову і протягом двадцяти чотирьох годин повідомляють прокурора та місцевий суд.

Підозрюваному мають бути роз'яснені його процесуальні права, про що складається декларація прав затриманого, копія якої вручається особі, яку взяли під варту.

Протягом сорока восьми годин з моменту отримання повідо-млення про ув'язнення підозрюваного суд зобов'язаний дати санкцію на арешт підозрюваного або звільнити його.

Порядок тримання під вартою осіб, які підозрюються у вчи-ненні злочину, визначається Законом "Про досудове ув'язнення".

Затримання на місці злочину (затримання з речовим доказом) як слідча дія може бути дозволено до провадження перед пору-шенням кримінальної справи. Це випливає як з логіки доказуван-ня, так із змісту закону. Не випадково ч. 1 ст. 106 КПК України називає як підставу затримання факт, "коли особу застали при вчиненні злочину", що може бути реальним до порушення кримінальної справи. Крім того, п. 2 ст. 94 КПК України називає як привід до порушення кримінальної справи повідомлення пред-ставників влади, "які затримали підозрювану особу на місці вчи-нення злочину".

Таким чином, "захват та затримання підозрюваного на місці злочину (затримання з речовим доказом)" слід відносити, по-перше, до числа слідчих дій, а тим самим і до числа засобів отри-мання доказів, по-друге, до числа дій, які дозволяються до про-вадження перед порушенням кримінальної справи, по-третє, до числа приводів до порушення справи. Взяття під ватру слід відно-сити до числа запобіжних заходів, яке може здійснюватись лише за мотивованою постановою органу дізнання, слідчого чи проку-рора, за умови судового контролю за законністю його проведення. [6;59]

Підстави та порядок звільнення затриманих. Звільнення затри-маного здійснюється за мотивованою постановою слідчого або особи, яка провадить дізнання.

Постанову про звільнення затриманого має право винести про-курор (або його заступник), який здійснює контроль за діяльністю органу розслідування. Він же може дати письмову вказівку про звільнення затриманого особі, яка провадить дізнання, або слідчому.

Прокурор може відмінити затримання за будь-якою справою, яку розслідує орган дізнання або слідчий, у будь-який момент, якщо вважатиме затримання незаконним або безпідставним.

Особа, яка провадить дізнання, або слідчий має право звільни-ти затриманого тільки у справі, яка знаходиться в її провадженні.

Підстава "непідтвердження підозри у вчиненні злочину" з'являється в тих випадках, коли до закінчення встановленого за-коном строку затримання з'ясовується, що затримана особа не причетна до злочину або в її діях немає складу злочину. Встано-вити дані обставини можуть слідчий або особа, яка провадить дізнання, до звернення до прокурора за санкцією, або прокурор при здійсненні нагляду за діяльністю органу розслідування.

Якщо підозра у вчиненні злочину не підтвердилась, то дана підстава звільнення, як реабілітуюча затриманого, має бути чітко відображена в постанові про звільнення.

У разі перекваліфікації злочину в процесі розслідування на менш тяжкий, який не передбачає покарання у вигляді позбавлен-ня волі, слідчий негайно повинен звільнити підозрюваного.

Підставою звільнення підозрюваного є закінчення встановле-ного законом строку затримання.

2.3. Показання підозрюваного

Показання підозрюваного — це повідомлення інформації осо-бою, яка затримана чи стосовно якої застосований запобіжний захід до пред'явлення обвинувачення, зроблені в процесі здійсню-ваного на законних підставах допиту. Оскільки не пізніше десяти днів з моменту застосування запобіжного заходу відповідній особі повинно бути пред'явлене обвинувачення або запобіжний захід підлягає скасуванню, то статус підозрюваного особа може мати тільки впродовж цього часу — не більше тринадцяти діб (сімдеся-ти двох години (три доби) як затримана та плюс десять діб як особа щодо якої застосований запобіжний захід).

Підозрюваний може визнати або не визнати ви-сунуті проти нього підозри і давати свої показання. Його показання можуть містити фактичні дані про відомі йому обставини справи, а також посилання на докази, які спростовують виниклу