приватною кореспонденцією, телефонними розмовами, телеграфними та іншими повідомленнями, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, коли це має місце у випадках, передбачених законом. Відповідно до ст. 31 Конституції України винятки щодо права на вказану таємницю можуть бути встановлені судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо в інший спосіб одержати інформацію неможливо. До таких випадків закон відносить можливість ознайомлення із змістом кореспонденцн громадян в результаті накладення арешту на кореспонденцію та її виїмки в поштово-телеграфних установах, а також в результаті зняття інформації з каналів зв'язку, застосування інших технічних засобів для отримання інформації підрозділами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність за наявності підстав для цього. Ознайомлення із вказаними відомостями та повідомленнями за відсутності для того підстав, або з порушенням встановленого порядку, або з іншою, ніж передбачена законом, метою утворює склад злочину, передбаченого ст. 163.
Висновок
Отже, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції є конституційним правом громадян України. Порушення його може бути лише у встановлених судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Стаття 163 кримінального кодексу України передбачає відповідальність за недотримання цих вимог Конституції.
Об'єктом злочину є суспільні відносини в сфері захисту конституційного права громадян на таємницю листування, ко-респонденції, телефонних розмов.
Предметом його є відомості, що передані чи передаються громадянами шляхом листування або телефонних розмов, а також повідомлення громадян, які передаються або були передані телеграфом чи за допомогою інших засобів зв'язку, а також через комп'ютер і становлять таємницю громадянина (громадян).
Об'єктивну сторону злочину становить порушення таємниці 1) листування; 2) телефонних розмов; 3) телеграфних повідомлень; 4) інших повідомлень, що передаються засобами зв'язку чи через комп'ютер.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Суб'єкт злочину — загальний: фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його 1) щодо державних чи громадських діячів; 2) вчинення службовою особою або 3) з використанням спеціальних засобів, призначених для не-гласного зняття інформації.
Відповідно до ст. 31 Конституції України винятки щодо права на вказану таємницю можуть бути встановлені судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо в інший спосіб одержати інформацію неможливо.
Використана література:
Конституція України.
Кримінально-процесуальний Кодекс України. Затверджений Законом від 28.12.60 р.
Закон України "Про інформацію" від 2.10.1992р.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон,А.С.К., 2002.
Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К., “Форум”, 2001.