Р Е Ф Е Р А Т Н А Т Е М У:

Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї.

Вступ

Фальшивомонетництво - в юридичній літературі і побуті коротка назва злочину, що полягає у виготовленні або збуті підроблених грошей чи цінних паперів. Це один із самих древніх злочинів державного характеру. Фальшивомонетництво з'явилося одночасно із зміною натурального товарообігу грошовим. Необхідність міжнародного співробітництва в переслідуванні фальшивомонетництва привела до підписання в 1929 р. Женевської конвенції про боротьбу з підробкою грошових знаків. Держави - учасники взяли на себе зобов'язання не робити розбіжностей між підробкою власних і іноземних грошових знаків та цінних паперів і з однаковою суворістю карати злочинців. Фальшивомонетництво об'являлося міжнародним екстрадиційним злочином. Тому всі країни - учасники конвенції повинні надавати допомогу зацікавленим країнам у розшуку і поверненні виготовлювача, що знаходиться за кордоном, осіб, що збувають гроші чи їх співучасників.З 1931 по 1995 р. у рамках Женевської конвенції проведено 8 міжнародних конференцій по координації діяльності держав, найбільших банків і емісійних установ у боротьбі з цими злочинами. До грошових знаків Конвенція відносить тільки паперові гроші і металеві монети, які знаходяться в обороті .

Держави-учасники домовилися суворо карати: а) всі обманні дії по виготовленню чи зміні грошових знаків, незалежно від спосібу, що здійснюється для досягнення цього результату; б) збут підроблених грошових знаків; в) дії, спрямовані на збут, ввіз в країну, одержання або добування для себе підроблених грошових знаків за умови, що їхній підроблений характер був відомий; г) замах на ці правопорушення і співучасть; д) обманні дії з виготовлення, отримання чи придбання для себе знарядь чи інших предметів, призначених для виготовлення підроблених чи зміни справжніх грошових знаків (ст. 3). До кримінальної відповідальності притягуються громадяни цієї країни й особи, що проживають на її території, винні як у підробці внутрішніх грошових знаків, так і іноземної валюти.

На сьогодні поширеними є підробки векселів, акредитивів, чеків, знаків поштової оплати й інших цінних паперів. Однак у Конвенції такі діяння злочинними не вважаються. Те ж саме можна сказати про підробку грошових знаків, що не знаходяться в обігу, і про вивіз фальшивих грошей за кордон. Ці пробіли Конвенції змушені заповнювати національні норми карного законодавства, а також двосторонні угоди.

Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї.

1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі,—

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливе великому розмірі,—

караються позбавленням волі на строк від восьмі до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка. Дії, передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі, якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Об'єктом злочину є встановлений законом порядок формування і функціонування грошової системи України як частини економічної системи нашої держави.

Деякі різновиди коментованого злочину мають транснаціональний характер. Кримінальне переслідування за фальшивомонетництво незалежно від національної належності підроблених грошових знаків та країни, в якій вчинено відповідний злочин, передбачене міжнародно-правовими договорами, учасницею яких (як правонаступниця СРСР) є Україна. Тому особа, винна у виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні з метою збуту та збуті підроблених грошей, у разі притягнення її до кримінальної відповідальності в Україні нестиме відповідальність за ст. 199 незалежно від місця вчинення зазначених діянь (вони можуть бути вчинені і за межами України) та від того, чи є вона громадянином України і чи проживає постійно на її території.

Предметом злочину є: 1) гроші; 2) державні цінні папери; 3) білети державної лотереї.

1) Поняттям гроші у ст. 199 охоплюються: а) національна валюта України — грошові знаки у вигляді випущених НБ паперових грошових знаків (банкнот) та розмінної металевої монети, що перебуває в обігу і є законним платіжним засобом на території України; б) іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначенських білетів, металевої монети, що перебуває в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави. Предметом даного злочину вважаються також грошові знаки України чи іноземної держави, які вилучені чи вилучаються обігу, але підлягають обміну на ті грошові знаки, які перебувають в обігу.[4]

2) Державними цінними паперами є папери, що випускаються і забезпечуються державою — облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання республіки, приватизаційні папери, у деяких випадках — векселі.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не