Між усиновителем і усиновлюваною дитиною різниця у віці повинна бути не менше 15 років. За наявності поважних причин цю різницю може бути скорочено під час розгляду заяви про всиновлення.

У разі усиновлення дітей родичами різниця у віці між усиновителями і усиновлюваними до уваги не береться.

Громадяни України, які виявили бажання усиновити дитину, звертаються із заявою до відділу освіти за місцем проживання з проханням дати висновок про можливість бути усиновителями.

До заяви додаються такі документи:

1) довідка з місця роботи про займану посаду та заробітну плату або копія декларації про доходи, засвідчена в установленому порядку; 2) копія свідоцтва про шлюб (якщо заявники перебувають у шлюбі); 3) медичний висновок про стан здоров'я усиновителя, виданий державним лікувально-профілактичним закладом.

Під час подачі зазначених документів заявник пред'являє паспорт, а у випадках, передбачених законодавством України, інший документ, який засвідчує особу.

У разі усиновлення дитини, яка досягла десятирічного віку, необхідна її згода. Якщо до подачі заяви про усиновлення дитина проживала в сім'ї усиновителя і вважає його своїм батьком (матір'ю), усиновлення, як виняток, може бути проведене без одержання згоди усиновлюваного. Згода дитини на усиновлення з'ясовується відділом освіти та оформляється довідкою.

Усиновлення дітей громадянами України провадиться рішенням районного (міського) суду в установленому порядку [6]

Посередницькою діяльністю щодо усиновлення (удочеріння) ди-тини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян слід визнавати діяльність з будь-якого сприяння усиновленню (удочерінню), передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян, коли винна особа зобов'язується в інтере-сах однієї зі сторін виконати певні дії: розшукати батьків усинов-леного та отримати від них або від опікунів (піклувальників) згоду на усиновлення, вплинути на суддю з метою прийняття ним пози-тивного рішення щодо усиновлення, опіки (піклування) чи рішення виконкому відповідної ради або державної адміністрації щодо пе-редачі дитини в сім'ю на виховання, сприяти в оформленні доку-ментів, які б дали змогу усунути обмеження, що встановлені зако-нодавством для усиновителів, опікунів чи піклувальників, батьків-вихователів тощо.

Незаконною є будь-яка посередницька діяльність щодо усинов-лення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян, яка є комерційною, тобто здійснюєть-ся з метою одержання прибутку. Незаконною слід вважати посе-редницьку діяльність, яка здійснюється незаконним способом (на-приклад, шляхом підкупу чи залякування) або спрямована на досягнення незаконної мети (наприклад, має за мету спонукати батьків дати згоду на усиновлення дитини до її народження),

Інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини, пере дачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян можуть полягати, зокрема, у: примушуванні дитини до давання нею згоди на усиновлення (удочеріння); прийнятті рішень про усиновлення (удочеріння), встановлення опіки (піклування), передачу дитини на виховання в сім'ю громадян за відсутності для того законних підстав; усиновленні (удочерінні), встановленні опіки (піклування), передачі на виховання в сім'ю громадян дітей, які не можуть бути усиновлені, передані під опіку (піклування) чи на виховання сім'ю громадян; передачі дітей під опіку чи на виховання особам, які не мають права бути опікунами чи виховувати таких дітей; підробленні документів, які стосуються зазначених фактів; веденні приватного обліку дітей, які можуть бути усиновлені, з метою його комерційного використання.

Порушення службовими особами порядку або строків подання інформації про дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків, для централізованого обліку тягне адміністративну відповідальність (ст. 184-2 КАП). Склад злочину, передбаченого ст. 169, зазначені дії утворюють лише тоді, коли вони поєднані з іншими діями, що містять ознаки цього злочину. У разі, коли з метою оформлення незаконного усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян складаються або використовуються підроблені документи, скоєне слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ст. 169 і залежно від суб'єкта злочину за ст. 358 (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів) або ст. 366 (Службове підроблення). Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного рішення, ухвали або постанови у справі про усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян потребує самостійної кримінально-правової оцінки і кваліфікації дій винного за сукупністю злочинів, передбачених ст. 169 ст. 375.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 169, вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ч. 1 цієї статті дій. Факти незаконного усиновлення (удочеріння), передачі дитини під опіку тощо, як наслідки цих діянь значення для кваліфікації не мають.

Суб’єктивні критерії злочину.

3. Суб'єктом цього злочину можуть бути як будь-які приватні особи, включаючи осіб, які бажають усиновити (удочерити) дитину, взяти її в сім'ю на виховання чи стати опікуном (піклувальником) дитини, так і працівники, у т.ч. службові особи органів, установ і організацій, до компетенції яких входить прийняття рішень з пи-тань усиновлення (удочеріння) дітей, передачі їх під опіку (піклу-вання) чи на виховання в сім'ю громадян.

4. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим уми-слом. Психічне ставлення винного до тяжких наслідків (ч. 2 ст. 169) може бути умисним чи необережним.

Кваліфіковані види злочину

Кваліфікуючими ознаками незаконних дій щодо усиновлення (удочеріння) є вчинення їх: 1) щодо кількох дітей;