пов'язаних з зазначеними предметами цивільних прав та обов'язків. Такими можуть бути електронний переказ грошових коштів або одержання готівкою у банку грошових коштів, застава майна, позика грошових коштів або майна, а також інші операції та угоди.
Поняття інші угоди охоплює відмінні від фінансових операцій дії фізичних і юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Угоди можуть, бути як односторонніми (наприклад, заповіт, довіреність), так і дво- або ба-гатосторонніми. Це різноманітні договори — купівлі-продажу по-зики, доручення, комісії, страхування, схову, перевезення, про сумісну діяльність тощо. Момент, з якого угода вважається вчиненою (укладеною), визначається цивільним законодавством залежно від того, до якого виду належить угода (є вона реальною чи консенсуальною), та інших моментів (наприклад, дотримання обов'язкової нотаріальної форми).
За ст. 209 слід кваліфікувати, наприклад, такі дії, здійснювані з метою легалізації злочинних доходів: відкриття банківських рахун-ків, внесення коштів на такі рахунки або на рахунки інших підпри-ємств, придбання рухомого і нерухомого майна, у т.ч. для наступ-ного сплатного чи безоплатного відчуження цього майна; надання кредитів і позик; купівля акцій, векселів, облігацій та інших цінних паперів; інвестування та отримання доходів від інвестицій; укладання фіктивних договорів про надання кредитів або різноманітних послуг (наприклад, аудиторських, юридичних, маркетингових); операції пов'язані із ввезенням, переказуванням і пересиланням на території України, в Україну та за її межі відповідного майна. Легалізацією слід визнавати також переміщення "брудних" ко-штів в офшорні зони, в яких відсутні: 1) юридичні норми, що зобов'язують фінансові установи зберігати інформацію про своїх клієнтів та здійснювані ними операції; 2) законодавчі положення, які дають можливість владі отримати доступ до банківської інформації; 3) норми, відповідно до яких влада однієї країни може передавати іншій країні інформацію про особу та її фінансові операції.
Підприємництвом (підприємницькою діяльністю) визнається безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Господарська діяльність - це будь-яка діяльність, у т.ч. підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт [7, ст.202].
До використання у підприємництві коштів і майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, потрібно відносити внесення коштів як внеску у статутний фонд підприємства, створення фіктивних господарюючих суб'єктів або придбання підприємств-банкрутів, коли призначені кошти та майно видаються за їх легальний прибуток, фінансування виробництва товарів, виплату дивідендів, заробітної плати найманим працівникам тощо.
Під легалізацією (відмиванням) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, слід розуміти будь-які дії у формі вчинення фінансових операцій та інших угод з такими коштами та майном, використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької аоо іншої госпо-дарської діяльності з метою надання вигляду правомірності здобуття грошових коштів, іншого майна та володіння ними.
Створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, полягає у вчиненні дій спрямованих на створення організованих груп саме з метою відмивання коштів та майна, здобутих злочинним шляхом. Такими діями можуть бути підшукування і згуртування декількох (трьох і більше) осіб для вчинення відмивання грошей та майна, здобутих злочинним шляхом, для планування злочинної діяльності, передбаченої ст. 209, розподіл ролей кожного з учасників групи відповідно до розробленого плану, інші дії [7, ст.28].
Відповідальність за вчинення злочину в цій формі несе особа, яка фактично є організатором таких груп. Не виключається відповідальність і співучасників, які, наприклад, порадами, наданням необхідних документів або транспортних засобів, сприяли створенню організованих груп для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.
Учасники таких організованих груп можуть нести відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ст. 209, в інших двох формах:
- вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутими завідомо злочинним шляхом;
- використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї з трьох альтернативних дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 209. При цьому достатньо здійснити одну операцію або угоду з відповідним майном.
II. Суб'єктивні ознаки злочину.
4. Суб'єктом злочину повинна визнаватись осудна особа, яка досягла 16-річного віку і набула цивільної дієздатності у повному обсязі [1,ст.11], не обмежена у ній або не позбавлена дієздатності судом [1,ст. ст. 15—16]. Особи у віці від 15 до 18 років можуть притягуватись до відповідальності за відмивання майна з урахуванням положень законодавства про вік кримінальної відповідальності.
За ст. 209 має відповідати та особа, яка не брала участі як виконавець або співучасник у первинному (предикатному) злочині, внаслідок вчинення якого здобуто майно — предмет наступної легалізації.
Особа, яка вчинила предикатний злочин і наступні дії, що охоплюються поняттям легалізації, повинна нести відповідальність лише за вчинення первинного злочинного діяння, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, без додаткового інкримінування їй ст. 209.
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа, яка фактично використовує майно, здобуте злочинним шляхом, у формах, вказаних у ст. 209, однак сумлінно помиляється щодо його походження, не несе відповідальність за цей злочин. Для кваліфікації дій за ст. 209 не вимагається точна обізнаність про характер та конкретні обставини вчинення предикатного злочину достатньо, щоб особа припускала, що майно здобуто злочинним шляхом.
Не утворюють складу злочину, передбаченого ст.