Головні завдання Альянсу: створення стабільного середовища безпеки в євроатлантичному регіоні; забезпечення ефективності консультацій і координації дій країн-членів у відповідності з статтею 4 Вашингтонського договору; запобігання агресії і оборона від неї у відповідності до статей 5 і 6 Вашингтонського договору; вдосконалення обміну даними про терористичну загрозу; підготовка до дій в умовах використання зброї масового знищення.

2.2 Основні органи НАТО

Основними органами НАТО є Північноатлантична рада, Комітет оборонного планування, Група ядерного планування, Військовий комітет. Рішення приймаються ними на основі консенсусу, тобто обговорення іде до тих пір, поки не буде досягнуто загальної згоди.

Північноатлантична рада засідає принаймні один раз на тиждень на рівні послів держав-членів (Постійна рада), в окремих випадках на рівні міністрів оборони, двічі на рік на рівні міністрів закордонних справ, іноді на рівні глав держав і урядів для вирішення особливо важливих питань. Засідання Північноатлантичної ради веде Генеральний секретар НАТО або його заступник. Під час призначення Генерального секретаря засідання веде дуаєн Ради – представник держави-члена, який найдовше перебуває на своїй посаді. Представники держав-членів розсаджуються на засіданнях ради у порядку англійської абетки. Засідання на рівні міністрів закордонних справ ведуть міністри по черзі теж у відповідності до англійської абетки.

Питання, які обговорюються на засіданнях Північноатлантичної ради, стосуються всіх аспектів діяльності НАТО. Як правило, обговоренню передує висновок або рекомендації відповідного органу НАТО. Кожний представник держави-члена має можливість висловити думку свого уряду на підставі отриманих рекомендацій і інформувати його про хід обговорення. Голосування не практикується, рішення приймаються на основі консенсусу (одноголосності).

Роботу Північноатлантичної ради з конкретних питань діяльності НАТО готують відповідні органи, які їй підпорядковані. Значну роботу виконує Політичний комітет вищого рівня, який складається з заступників постійних представників і національних експертів. Він готує тексти офіційних заяв і комюніке, які затверджуються Радою.

Комітет оборонного планування засідає на рівні представників держав-членів. Двічі на рік – на рівні міністрів оборони. В Комітеті представлені всі країни-члени за виключенням Франції (вийшла з військових структур НАТО в 1966 році). Він займається колективною обороною і може давати директивні вказівки військовому командуванню НАТО. Комітету оборонного планування підпорядковані декілька комітетів, в тому числі Комітет оборонного аналізу.

Група ядерного планування засідає на рівні міністрів оборони. Вона займається питаннями захисту ядерних сил, їх розгортання, інформації і зв’язку, контролю за розповсюдженням ядерної зброї і інших видів зброї масового знищення. Засідання Групи ядерного планування готує Штабна група, яка складається з представників країн-членів, Міжнародного військового штабу, верховних головнокомандувачів. Вона проводить засідання щотижня, а при необхідності частіше.

Група високого рівня – дорадчий орган при Групі ядерного планування. Вона опікується питаннями ядерної політики, захисту, виживання ядерних сил. Групу очолює представник США, до її складу входять національні політики і експерти, представники Міжнародного секретаріату НАТО, представники верховних головнокомандувачів. Вона збирається декілька разів на рік для обговорення ядерної політики НАТО, стану ядерних сил, їх захисту і забезпечення.

Військовий комітет є вищим військовим органом НАТО. Політичний контроль його діяльності здійснюють Північноатлантична рада, Комітет оборонного планування, Група ядерного планування. Він є посередником між даними органами НАТО і верховними головнокомандувачами.

Військовий комітет відповідає також за військову політику НАТО, надає вказівки ВГ НАТО. ВГ відповідають перед Військовим комітетом за ведення всіх військових справ. Військовому комітету підпорядкований Міжнародний військовий штаб.

2.3 Процес консультацій в НАТО

Специфіка діяльності Альянсу полягає в тому, що узгодження важливих військово-політичних рішень між країнами-членами починається на ранніх стадіях їх розробки на національному рівні. Тому держави-учасниці намагаються максимально повно інформувати НАТО про ті рішення, які вони планують прийняти і, які, на їх думку, зачіпають спільні інтереси. Перед тим як приймати відповідні рішення держави-учасниці інформують одна одну про свої наміри і міркування, які лежать в їх основі. Саме для цього в НАТО був започаткований механізм постійних консультацій.

Політичні консультації були започатковані вже в вересні 1949 року невдовзі після набуття чинності Північноатлантичним договором. Основним форумом таких консультацій стала Північноатлантична рада. Обговорення на Раді іде відкрито і відверто. Ключову роль в консультаціях відіграє Генсек НАТО, він же і представляє колективну думку країн-членів громадськості. Слід зазначити, що консультації не обмежуються тільки євроатлантичним регіоном. Події, які турбують НАТО, завжди стають предметом обговорення, де б вони не відбувались. Консультації в НАТО відбуваються оперативно на різних рівнях представництва і зачіпають не тільки власне політичні питання. Консультації ведуться на офіційній і неофіційній основі.

Консультації країн-членів НАТО набули певних сталих форм: взаємне інформування про наміри і плани; обмін інформацією про дії і події; узгодження планів і намірів; дискусія щодо спільних рішень і досягнення консенсусу. Багатоступеневий механізм консультацій НАТО зовсім не відкидає можливостей протиріч і неузгодженостей в Альянсі.

Ідеться, наприклад, про те, що Ісландія, яка не має збройних сил, може бути представлена в військових структурах НАТО цивільними особами, коли забажає. Франція з 1966 року не приймає участі в діяльності військових структур НАТО і штаб-квартира Альянсу була переведена в з Парижа в Брюссель. Данія і Норвегія за конституціями і внутрішнім законодавством в мирний час не допускають перебування на своїй території іноземних збройних сил і ядерної зброї.

НАТО проводить консультації з країнами-партнерами в межах Ради євроатлантичного партнерства. Для цього існують такі форуми: Рада Росія – НАТО, Комісія Україна – НАТО, Група середземноморської співпраці, Стамбульська ініціатива співпраці,