Більшість країн-партнерів направили свої дипломатичні місії в Брюссель. Засідання РЄАП відбуваються щомісячно на рівні послів, щорічно – на рівні міністрів закордонних справ, міністрів оборони і начальників генеральних штабів, в окремих випадках на найвищому рівні. В 2005 році були започатковані неформальні самміти високого рівня з питань безпеки за участі парламентарів і представників громадськості, які впливають на суспільну думку, які будуть проводитись щорічно.

ПЗМ спрямоване на сприяння оборонним реформам, посилення стабільності та зменшення загрози миру, зміцнення відносин безпеки між країнами-партнерами і НАТО, а також між самими країнами-партнерами. Юридичною основою ПЗМ є Рамковий документ, прийнятий Альянсом в 1994 році, Він вимагає від країн-членів проводити консультації з країною-партнером, яка відчуває загрозу своїй політичній незалежності, територіальній цілісності, безпеці. Кожна країна-партнер визначає для себе специфічні заходи і політичні зобов’язання щодо підтримки демократичного суспільства, дотримання принципів міжнародного права, Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Заключного Акту НБСЄ, міжнародних угод з роззброєння і обмеження озброєнь. Беруться також специфічні зобов’язання з дотримання прозорості національних оборонних планів і бюджетів, встановлення демократичного контролю за національними збройними силами та розвитку здатності діяти спільно з НАТО в миротворчих і гуманітарних операціях.

Індивідуальний вибір заходів в межах ПЗМ залежить від амбіцій і можливостей країни-партнера. Вибрані заходи доводяться до відома Альянсу в Презентаційному документі, який слугує основою для Індивідуальної програми партнерства, що розробляється і узгоджується НАТО з кожною країною-партнером окремо. Дворічні Програми ґрунтуються на обширному переліку заходів, які віддзеркалюють цілі і пріоритети партнерства. Співпраця зосереджена на військовій оперативній сумісності, оборонній реформі. Вона торкається оборонної політики і планування, навчання і підготовки, ППО, кризової структури, конверсії, вирішення криз і надзвичайних ситуацій, науки, співпраці цивільних і військових структур. Двосторонні програми і військові навчання дозволяють практично забезпечувати оперативну сумісність військ і штабів. Цю роботу координує ВГ НАТО в Європі. Центр координації партнерства створений при його штаб-квартирі в 1994 році. В 1999 році розроблено Концепцію оборонної спроможності країн-партнерів, при 8 штабах НАТО створені штабні елементи ПЗМ. Рекомендації щодо оперативної сумісності, засобів і можливостей даються в рамках Процесу планування і оцінки збройних сил ПЗМ, завданням якого є забезпечення оперативної сумісності в спільних операціях. Процес планування і оцінки збройних сил використовується країнами-партнерами для створення ефективних збройних сил, а також для підтримки широкомасштабних оборонних реформ.

Важливе значення для оборонних реформ має вироблення в вересні 2000 року політики цільових фондів НАТО-ПЗМ, які повинні стати механізмом допомоги країнам-партнерам в забезпеченні утилізації запасів протипіхотних мін на виконання Отавської конвенції із заборони застосування, накопичення, виробництва і розповсюдження протипіхотних мін і їх знищення. Вона містила додаткові проекти знищення інших боєприпасів і включає перепідготовку військовослужбовців і конверсію військових містечок.

Програма НАТО „Безпека через науку” має на меті застосування науки для вирішення нагальних проблем НАТО, в тому числі в співробітництві з країнами-партнерами. Програма зосереджує свою увагу на боротьбі з тероризмом і іншими загрозами безпеці. Вона спрямована на обмін технологіями. Програма „Проблеми сучасного суспільства” спрямована на вирішення екологічних і суспільних проблем.

8.2 Правові засади співробітництва Україна - НАТО

Відносини між Україною НАТО розвиваються з 1991 року. В 1991 році Україна приєдналась до РЄАС, в 1994 році – до ПЗМ. 9 липня 1997 року в Мадриді Президент України і глави держав і урядів НАТО підписали Хартію про особливе партнерство між Україною і НАТО. НАТО в такий спосіб підтвердило незалежність, суверенітет, територіальну цілісність і безпеку України, яка відмовилась від ядерної зброї.

Згідно з Хартією було створено Комісію Україна – НАТО, яка є органом прийняття рішень в межах співробітництва сторін. Щорічні робочі плани співробітництва розробляються в межах КУН під проводом Військового комітету НАТО. Усі країни-члени і Україна представлені в КУН, яка засідає регулярно на рівні послів і представників, періодично у складі міністрів закордонних справ, міністрів оборони і начальників ГШ, в окремих випадках на найвищому рівні. У специфічних сферах співробітництва створено спільні робочі групи. Це оборонна реформа, озброєння, економічна безпека, наукова і екологічна співпраця, оперативні питання, врегулювання криз, цивільне планування на випадок надзвичайних ситуацій.

У травні 2002 року Президент Кучма оголосив намір України вступити в НАТО. В тому ж місяці НАТО заявило про необхідність інтенсифікувати співробітництво з Україною в політичній, економічній, оборонній сферах. План дій Україна – НАТО було затверджено на засіданні КУН в Празі в листопаді 2002 року. План дій ґрунтується на Хартії. Він спрямований на поглиблення і розширення відносин Україна – НАТО. На виконання Плану дій узгоджуються щорічні цільові плани в межах Комісії Україна – НАТО. Засідання КУН з оцінки виконання планів проводяться двічі на рік, звіт готується наприкінці року.

Виконання Україною комплексного оборонного огляду в 2004 році показало необхідність значного оновлення оборонної концепції і модернізації збройних сил. 21 квітня 2005 року на засіданні КУН на рівні міністрів закордонних справ у Вільнюсі НАТО і Україна приступили до інтенсифікованого діалогу щодо прагнення України вступити