Головне в правовідносинах активного типу - юридичний обов'язок, що полягає в необхідності здійснення активних, позитивних дій. Право ж вимоги, закріплене за управомоченим, виконує підлеглу роль: воно покликане забезпечити повне, точне і своєчасне виконання юридичного обов'язку. Якого-небудь свого, особливого матеріального і нематеріального блага право вимоги не має [3, c. 267]. Тому об'єктом правовідносин активного типу є об'єкт обов'язку, тобто матеріальні і нематеріальні блага, на які направлено активну поведінку зобов'язаної особи.

Істотна особливість об'єктів в правовідносинах активного типу полягає в тому, що вони завжди виступають у вигляді результату дій зобов'язаної особи. Адже здебільшого правовідношення активного типу спочатку виникає тільки як ідеологічний, чисто юридичний зв'язок між особами. Права і обов'язки якраз і встановлюються для того, щоб забезпечити формування або розвиток конкретного фактичного відношення, а звідси становлення, формування або розвиток матеріального або нематеріального блага. В деяких правовідносинах (наприклад, в цивільно-правових зобов'язаннях купівлі-продажу, майнового найму і ін.)

Особливістю об'єктів в правовідносинах активного типу є і те, що у ряді випадків об'єкт (результат дій) лише в процесі теоретичної абстракції може бути відокремлений, відособлений від матеріального змісту правовідношення, від дій зобов'язаної особи. Йдеться про об'єкт трудових правовідносин, об'єкт відносин, що оформляють діяльність художників, ораторів і ін. об'єкти цивільних правовідносин по наданню послуг і ін.

Загальне визначення об'єкта правовідношення як матеріальних і нематеріальних (духовних) благ збагатило наші уявлення про правовідносини, дозволяє охарактеризувати їх з нових сторін, а головне, пов'язує існування правовідносин з системою матеріальних і духовних цінностей суспільства [12, c. 547].

Так, в демократиному суспільстві першорядне значення належить аналізу об'єктів державно-правових відносин, що оформляють конституційні свободи і особисті блага громадянина. Сенс і істинне значення таких прав і свобод, як свобода слова, свобода зборів, таємниця переписки, і інших прав і свобод громадянина, передбачених конституцією, конституціями зарубіжних країн, розкривається лише тоді, коли передусім встановлено, що з себе представляють відповідні об'єкти права, тобто свобода слова, свобода зборів, таємниця переписки і т. д.

Особливості правовідносин власності вирішальним чином залежать від характеру їхнього об'єкту-засобів виробництва і предметів споживання. Особливості власності в соціалістичному суспільстві, відмінності між видами і формами соціалістичної власності, конкретний вміст правомочності в кожному з цих видів і форм, порядок їх здійснення, способи захисту суб'єктивного права власності - всі ці, як і багато інших питань, можуть отримати висвітлення лише з урахуванням специфіки об'єктів відповідних правовідносин.

Питання про об'єкт правовідносин має і істотне практичне значення. Характерно, наприклад, що у багатьох випадках компетенція державних органів і посадовців визначається шляхом вказівки на предмет їхнього відання, тобто кінець кінцем на об'єкти правовідносин, що складаються тут.

Стосовно правовідносин, в яких є окремий об'єкт, при вирішенні юридичних справ необхідний конкретний аналіз особливостей властивостей і положення таких об'єктів, їхнього правового режиму. Склалося в законодавстві і практиці поняття "правовий режим" тих або інших об'єктів (речей, продуктів духовної творчості, віддільних результатів робіт) і відображає особливості прав і обов'язків, встановлюваних законодавцем у зв'язку з властивостями і положенням об'єктів.

Найбільше мабуть значення питання про об'єкт правовідносин набуло в цивільному праві. І це не випадково. Цивільне право регулює майнові відносини, що складаються на основі товарного виробництва і обігу. Товарний же обіг передбачає існування таких матеріальних і нематеріальних благ, які в якості товарів здебільшого відособлюються від діяльності. Та і самі майнові відносини, регульовані цивільним правом, "пов'язані з речами і виявляються як речі". Все різноманіття об'єктів цивільних правовідносин може бути зведене до наступних основних груп: речі; результати дій, у тому числі: віддільні від поведінки зобов'язаної особи (наприклад, результат робіт по підрядних зобов'язальних відносинах) і реально невіддільні від поведінки зобов'язаної особи, у тому числі різноманітні послуги; продукти духовної творчості (об'єкти прав автора і винахідника); особисті немайнові блага (ім'я, честь і ін.).

Істотне значення питання про об'єкт має в державному праві. За допомогою державно-правових відносин закріплюються основні матеріальні і нематеріальні блага, у тому числі блага, що становлять об'єкт конституційних прав громадян. Серед цих об'єктів державно-правових відносин виділяються:

а) соціально-економічні і соціально-політичні блага - власність, національна рівноправність і ін.;

б) блага, що лежать в основі соціальних і політичних свобод громадян - праця, відпочинок і ін.;

в) особисті блага - недоторканність особи, здоров'я і ін. Так само, як і державно-правові відносини в цілому, об'єкти цих відносин мають в значному числі випадків загальний характер і виступають у вигляді основних соціально-економічних, політичних, культурних цінностей [10, c. 286].

З питання про об'єкт правовідношення до даного часу нагромадилася значна кількість літератури; де висловлюється цілий ряд поглядів, в яких по-різному розв'язується ця складна теоретична проблема.

Вказана обставина, очевидно, і послужила мотивом до того, що іноді проблема об'єкта правовідношення сприймається як відрив юриспруденції від життя, як схоластичні, нікому не потрібні спори.

Це, звичайно, неправильно. Розробка даної проблеми, навпаки, може і повинна наблизити юридичну науку до життя, до розуміння реального сенсу і значення правових відносин, до ув'язки правовідносин з системою матеріальних і духовних благ суспільства. При розгляді об'єкта робиться ще один крок в розкритті фактичної сторони правовідносин, з'ясовуються ті явища (предмети) навколишнього світу, за допомогою яких задовольняється інтерес управомоченого.

Інше питання, що теоретичне обговорення проблеми об'єкта правовідношення повинне бути поставлене на міцну наукову основу. Представляється, зокрема, необхідним: а) не дублювати матеріал, що відноситься до інших проблем, у тому числі до характеристики матеріального змісту правовідношення; б)