З філософської точки зору під об'єктом розуміється те, що протистоїть суб'єкту, на що направлена пізнавальна і інша діяльність людини. Це найширше (абстрактне) визначення об'єкта. Об'єкт і суб'єкт - парні категорії, вони можуть мінятися місцями. В практичному житті термін "об'єкт" співвідноситься не тільки з людиною як розумною істотою, але і з будь-яким іншим фрагментом дійсності (предметом, процесом, станом, поведінкою).

Тому будь-яке явище, що випробовує на собі дію збоку іншого явища, виступає об'єктом останнього. В загальному взаємозв'язку суб'єкт може стати об'єктом і навпаки - об'єкт суб'єктом. Саме в цьому сенсі в правовій науці говорять про об'єкти і суб'єкти права, правопорушень, правовідносин, відповідальності, тлумачення і застосування законів, покарання і т.д. У всіх цих випадках поняття об'єкта і суб'єкта не мають суто філософського змісту, а служать в основному лише операційним цілям. Те ж саме відбувається і в багатьох інших науках, особливо прикладних.

Об'єктом правового відношення виступає те, на що направлені суб'єктивні права і юридичні обов'язки його учасників, іншими словами - те, заради чого виникає саме правовідношення. Суб'єктивне право відкриває перед його власником можливість чимось володіти, користуватися, розпоряджатися, поводитися певним чином, претендувати на дії інших. Все це підпадає під поняття об'єкта. Обов'язок покликаний забезпечувати здійснення даного права, а отже, нормальне функціонування правового відношення на користь управомоченого і держави в цілому.

Людина може бути лише суб'єктом, але не об'єктом права і правовідносин. Тільки в рабовласницькому суспільстві раб розглядався в якості об'єкта купівлі-продажу, інакше кажучи - "говорячої речі". В сучасних правових системах подібне не допускається, хоча підпільна торгівля людьми, зокрема дітьми, молодими дівчатами, на жаль, в окремих країнах має місце і в досить широких масштабах. Але це кримінальні діяння.

Втім, деякі вчені-правознавці вважають, що в сімейному праві індивід може бути об'єктом правовідносин, наприклад, коли виникають спори з приводу дитини (в кого з батьків вона повинна залишитися при розлученні або вилученні його в них і передачі на виховання державі) [5, c. 169]. Але в даних випадках, на думку більшості, не дитина як така стає об'єктом відповідного правовідношення, а інтереси її нормального виховання і комплекс виникаючих при цьому прав і обов'язків.

Як відомо, загальним об'єктом (предметом) правового регулювання є суспільні відносини. Але суспільні відносини - складна і багатоелементна реальність. Норми права і правовідносини, які складаються на їхній основі, опосередковують не всі, а лише окремі види, фрагменти, ділянки, сфери цих відносин. Тому постає питання про те, що ж конкретно може бути і фактично виступає об'єктом різноманітних правовідносин. Відмінність між об'єктом права в цілому і об'єктами конкретних правовідносин, що виникають в результаті його дії, полягає в ступені конкретизації.

В юридичній літературі існують різні трактування об'єкта правовідношення. Проте в ході тривалої дискусії склалися в основному дві концепції - моністична і плюралістична. Згідно першої з них об'єктом правового відношення можуть виступати тільки дії суб'єктів, оскільки саме дії, вчинки людей піддаються регулюванню юридичними нормами і лише людська поведінка здатна реагувати на правову дію. Звідси - у всіх правовідносин єдиний, загальний об'єкт.

Згідно другої позиції, більш реалістичної, яка поділяється більшістю вчених, об'єкти правовідносин різноманітні, оскільки багатообразні регульовані правом суспільні відносини, тобто саме життя.

Адже закони, їх норми роблять свій вплив не тільки на людей, але через них і на об'єкти матеріального світу, соціальні спільноти, державні структури, інститути, організації, установи; встановлюють або змінюють їхні статуси, режими, стани; закріплюють володіння, користування, розпорядження майном. А суб'єктивне прав - це право не тільки на дії (свої або чужі), але і на певні блага. Що стосується реакції на правову дію, то її не слід розуміти дуже буквально.

Отже, залежно від характеру і видів правовідносин (з суб'єктивними правами і юридичними обов'язками) їхніми об'єктами виступають:

1. Матеріальні блага (речі, предмети, цінності). Характерні головним чином для цивільних, майнових правовідносин (купівля-продаж, дарування, застава, обмін, заповіт і т. п.).

2. Нематеріальні особисті блага (життя, честь, здоров'я, гідність, свобода, безпека, недоторканність людини). Типові для кримінальних і процесуальних правовідносин.

3. Поведінка, дії суб'єктів, різного роду послуги і їхні результати. Це головним чином правовідносини, що складаються на основі норм адміністративного права у сфері управління, побутового обслуговування, господарської, культурної і іншої діяльності.

4. Продукти духовної творчості (твори літератури, мистецтва, живопис, музики, скульптури, а також наукові відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції - все те, що є результатом інтелектуальної праці).

5. Цінні папери, офіційні документи (облігації, акції, векселі, лотерейні квитки, гроші, приватизаційні чеки, паспорти, дипломи, атестати і т. п.). Вони можуть стати об'єктом правовідносин, що виникають при їхній втраті, відновленні, оформленні дублікатів. В даний час в країні склався ринок цінних паперів, акції продаються і купуються, тобто є об'єктами угод.

Особливе місце серед об'єктів правовідносин займають дії, поведінка людей. Вони можуть бути і "самостійним", не пов'язаним з іншими об'єктом. Такі об'єкти бувають, наприклад, в процесуальних і цивільно-правових відносинах - явка особи