КУРСОВА РОБОТА З ПРЕДМЕТУ:

«ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ »

на тему:

«РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

З ІНІЦІАТИВИ РОБОТОДАВЦЯ»

Зміст

Вступ

1. Трудовий договір та його характеристика.

2. Поняття припинення трудового договору та умови.

3.Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

3.1. Зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації(банкрутства) або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників

3.2.Виявлення невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

3.3.Систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

3.4. Прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

3.5.Нез’явлення на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

3.6.Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

3.7.Появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

3.8.Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Висновок.

Використана література.

Вступ

Трудове право займає одне з провідних місць серед галузей сучасного права України. Його значення визначається роллю праці в суспільстві. У даний час трудове право визнається однією з головних галузей права. І це зрозуміло, оскільки саме в сфері застосування праці, де створюються матеріальні і духовні, знаходиться зона перевтілення життєво важливих інтересів різних соціальних груп, інтересів державних, суспільних і особистих. Від методів правового регулювання праці багато в чому залежить суспільний спокій і відчуття обопільного порозуміння між суб’єктами трудових правовідносин. Це сфера, в якій задіяно найбільше число членів суспільства. Тому вона заслуговує на особливо пильну увагу держави.

Трудове право є самостійною галуззю права, яка регулює відносини між працівником та роботодавцем, закріплює основні права та обов’язки суб’єктів трудового права, забезпечує гарантії прав громадян на працю, визначає поняття, зміст та порядок розірвання трудового договору, регулює робочий час та час відпочинку, нормування та оплату праці, гарантії та компенсації, трудову дисципліну, охорону праці. Але хотілося б виділити трудовий договір, на основі якого і виникають трудові правовідносини, та підстави його розірвання з ініціативи роботодавця.

Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник – зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

У літературі, в судовій і господарській практиці термін «розірвання трудового договору» часто замінюється словами «звільнення з роботи». Така заміна здебільшого є виправданою, хоч немає підстав вважати, що розірвання трудового договору тотожне звільненню з роботи.

1. Трудовий договір та його характеристика.

Трудовий договір займає особливе місце в трудовому праві. На основі трудового права виникають трудові правовідносини працівника з роботодавцем, що неминуче сприяє включенню цих суб’єктів у цілу систему відносин, які регулюються трудовим правом. Інакше кажучи, немає трудового договору – не буде і трудового права.

Цей акт волевиявлення людини здати іншій людині свою здатність трудитися, який може здатися незначним на фоні інших соціальних явищ, насправді є тим непорушним початком цілої сфери суспільного життя. Значення його визначається загальним характером праці. Праця є основою створення всіх соціальних благ, економічних і політичних процесів. Людина не може жити без праці. Саме в трудовій діяльності людина знаходить не тільки матеріальні блага, але і знаходить почуття самовираження, причетності, соціальної реалізації себе як особистості і морального задоволення.

Вже так склалася дійсність, що переважною формою здійснення трудової діяльності є наймана праця.

Потрібно підкреслити, що з точки зору права немає різниці в тому, чи працює працівник за трудовим договором на державному підприємстві, установі або організації з колективною формою власності, або у приватного власника, в селянському господарстві. Всі наймані працівники мають однаковий правовий статус і будь –який власник відносно таких працівників зобов’язаний дотримуватись всіх правил і гарантій, передбачених трудовим законодавством і колективними договорами і угодами.

Наймана праця характеризується рядом ознак, які принципово відрізняють її від праці ненайманої:

це праця несамостійна, залежна; здійснювана на основі добровільно укладеної угоди з роботодавцем;

пов’язана з виконанням певної роботи, «замовленої» роботодавцем;

пов’язана з отриманням від роботодавця певної винагороди за виконану роботу.

Організаційно – правовими формами найманої праці є трудовий договір і цивільно – правові договори про працю. Між цими формами є істотні відмінності.

У науці трудового права трудовий договір розглядається як юридичний факт, що виступає основою виникнення, зміни і припинення трудових правовідносин; як елемент трудового правовідношення, що розкриває свій зміст у взаємних суб’єктивних правах і обов’язках його сторін; як правовий інститут в системі трудового права.

Трудова діяльність, яка протікає в рамках трудового договору, характеризується певними правовими ознаками:

праця юридично несамостійна, а така, що протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи);

не на основі власних засобів виробництва, а на кошти (капітал) власника;

не на свій