яка встановлена вироком суду, що набув законної сили, постановою органу, до компетенції якого відноситься застосування адміністративного стягнення чи заходів громадського впливу.
Для доведення вини працівника має проводитися відповідне розслідування для доведення вини працівника. Відповідно не працівник має доводити свою не винність, а власник його вину. Маю бути допитані свідки обставин справи.
Тільки після проведення судового слухання і винесення обвинувального вироку працівника можна звільнити з роботи за розкрадання майна власника.
Висновок
Отже, з вище сказаного можна зробити висновок, що у трудовому законодавстві передбаченні випадки розірвання трудового договору не тільки з ініціативи працівника, але і з ініціативи роботодавця. Розірвання трудового договору повинно відбуватися на законних підставах. За наявності підстав для розірвання трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу, він може розірвати трудовий договір, укладений як на невизначений строк, так і на погоджений сторонами строк. Ніяких додаткових загальних обмежень для дострокового розірвання строкового трудового договору законодавством не встановлено: якщо є підстави для розірвання трудового договору за ініціативи власника чи уповноваженого ним органу то власник вправі розірвати і строковий договір і договір, укладений на невизначений строк. Власник не може просто так звільнити працівника, але за певних умов – за прогул працівника, за з’явлення працівника у нетверезому стані, за невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі та за інших умов.
Тому, Верховний Суд України допускає розірвання трудового договору за ініціативою власника не лише за одним, а й за декількома підставами, якщо такі підстави являються самостійними і не виключають можливості їх одночасного застосування.
На маю думку сучасне трудове законодавство по цій темі досить таки добре захищає права роботодавця, натомість досить таки мало приділяє правам працівника, особливо якщо роботодавець є приватним підприємцем або приватним підприємством, то в цьому випадку права робітника порушуються в 9-х випадках з 10-ти. Це проявляється як в незначних моментах (як то робота в надурочний час без додаткової оплати, чи роботи в святкові встановлені законодавством дні, наприклад, День Незалежності України , День Конституції і т.д. ненадання лікарняних більше ніж на 3 дні). Дуже часто зустрічаються випадки коли працівникові не надають встановлену законом відпустку (24 к. д.), або коли надають її то за рахунок працівника, а це є грубим порушенням норм трудового законодавства.
Так і в значних порушеннях як наприклад розірвання трудового договору без виплати компенсації за невикористану відпустку, звільнення без поважної причини.
Теоретично вище вказані порушення тягнуть за собою адміністративну відповідальність. На практиці більшість з цих порушення залишаються безнаказними. В житті таких випадків зустрічається, на жаль, дуже багато. Для цього необов’язково переглядати хроніки новин чи перечитувати газети. З такими порушеннями я стикаюся в повсякденності. Дуже б хотілося щоб таких випадків траплялося менше, а для цього потрібні вагомі зміни в трудовому законодавстві України.