При цьому децентралізація державної влади має своє продовження й у сферах державної діяльності, співвіднесених з органами виконавчої та су-дової влади. До проявів децентралізації виконавчої влади можна віднести розподіл функцій і повнова-жень між органами виконавчої влади, зокрема між Кабінетом Міністрів України, з одного боку, та міністерствами, іншими центральними органами ви-конавчої влади, — з іншого. Сюди ж можна віднес-ти й розподіл повноважень між центральними та місцевими органами виконавчої влади. Проявом децентралізації у сфері судової влади можна вважати розподіл функцій і повноважень між Конституцій-ним Судом України як єдиним органом конститу-ційної юрисдикції та судами загальної юрисдикції систему яких увінчує Верховний Суд України. В системі ж судів загальної юрисдикції також існує децентралізація влади, яка проявляється у розподілі повноважень по здійсненню правосуддя між спеціалізованими судами як по горизонталі, так і по вертикалі. Таким чином, наявність у державному механі-змі відповідних органів держави зовсім не означає що кожен з них здійснює якийсь окремий, тільки йому притаманний вид влади. На користь такої по-зиції засвідчує існування в державному механізмі органів держави, які не можна однозначно віднести ні до органів законодавчої влади, ні до органів ви-конавчої чи судової влади. Тому всі органи держа-ви здійснюють у межах своїх повноважень одну владу, а тому навряд чи можна погодитися з тими авторами, які виділяють, зокрема, контрольну, президентську та інші види влади. Адже за такого підходу можна дійти парадоксаль-ного висновку про існування ще якихось влад, що співвідносяться, приміром, з прокуратурою, Центральною виборчою комісією та іншими держа-вними органами. За змістом відповідних положень Конституції між органами державної влади розподі-ляється не влада, а лише функції, які здійснюються ними (органами) в межах тих повноважень, що ви-значені Конституцією і законами України. Саме тому аксіомою вважається те, що органи держави відображають не свою власну волю, а волю держа-ви, а тому діють не від власного імені, а від імені держави. Водночас одним із провідних принципів побу-дови державного механізму, який долучається до принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, є принцип поділу влади по вертикалі. У даному випадку йдеться про територіальну децент-ралізацію, коли повноваження по здійсненню фун-кцій та завдань державної влади (державного управ-ління) адресуються конституцією та /або законами чи іншими нормативно-правовими актами на рівень відповідних органів публічної влади, що створю-ються у відповідних територіальних утвореннях. Без такої децентралізації не може обійтися будь-яка держава. Це зумовлено тим, що центральні державні органи не можуть забезпечити здійснення завдань і функцій державного управління на всій території держави, оскільки хоч якою не була б досконалою організація влада в центрі, вона не буде активною, якщо не буде спиратися на таку ж досконалу організацію влади на місцях. Такі форми децентралізації, які відображають спосіб розподілу функцій і повноважень по здійсненню єдиної державної влади між центральними і місцевими органами держави, позначається терміном форма державного устрою, під яким у загальному вигляді розуміють організацію території держави і відповідний спосіб організації влади [7, 70]. З точки зору територіальної організації державної влади, в юридичній науці, зокрема в теорії держави і права, та науці конституційного права розрізняють просту (унітарну) і складну державу. Різновидом останньої є насамперед федеративна державa, що складається з державоподібних утворень, яким властиві певні ознаки держави. Характерною особливістю федеративних держав є те, що в державі існує система відповідних органів державної влади, як на рівні федерації, так і на рівні суб'єктів федерації, що зумовлює децентралізацію державної влади по лінії законодавчої, виконавчої, а іноді й судової влади.

Саме тому у федеративних державах децентралізація відображає спосіб розподілу функцій і повноважень по здійсненню державної влади спочатку між відповідними федеральними органами та органами суб'єктів федерації по лінії законодавчої виконавчої і судової влади, а потім між органами об'єктів федерації і місцевими органами публічної влади. При цьому як федеральні органи, так органи суб'єктів федерації здійснюють єдину владу. В унітарній же державі децентралізація відображає спосіб розподілу функцій та повноважень між центральними і місцевими органами державної влади здебільшого по лінії виконавчої влади, хоч не виключається децентралізація окремих повноважень по здійсненню законодавчої функції. Саме тому залежно від прийнятої форми державного устрою децентралізація іноді поділяється на політичну (федеративна держава) і на адміністративну (унітарна держава). Проте такі оцінки мають дещо умовний характер, оскільки в