У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


кінцевому підсумку будь-яка форма децентралізації є політичною. Адже йдеться про розподіл повноважень по здійсненню державної влади, яка завжди має політичний характер. Очевидно, за умов федерації можна говорити про безпосередній політичний характер децентралізації державної влади. При цьому природа територіальної децентралізації може бути різною. Зокрема, в літературі розрізняють два типи (види) децентралізації: децентралізацію бюрократичну і децентралізацію демократичну [9]. В основі такої класифікації — природа об’єктів (органів), яким адресуються державно-владні повноваження. З цих позицій суть першої полягає в тому, що держава наділяє відповідними повноваженнями по здійсненню завдань і функцій державного управління на місцях місцеві органи державної влади. Ці органи с підпорядкованими, підзвітними підконтрольними, а отже — й відповідальними органами державної влади вищого рівня, які формували їх. Іноді цей тип децентралізації позначається в літературі термінами «деконцентралізації» [10, 88] або «адміністративна (бюрократична) децентралізація» [11, 641]. Суть же демократичної децентралізації полягає в тому, що держава наділяє відповідними повноваженнями по здійсненню завдань і функцій державного управління місцеві органи, що формуються у демократичний спосіб населенням відповідних адміністративно-територіальних одиниць, які прийнято називати територіальними колективами. Ці органи є відповідальними, підконтрольними і підзвіт-ні перед цими колективами, що, звичайно, не виключає відповідного контролю з боку держави. При цьому форми децентралізації можуть розрізнятися залежно від того, на рівень яких саме територіальних колективів та обраних ними органів складаються повноваження по здійсненню завдань і функцій державного управління. Так, якщо ці функції передаються на рівень територіальних спільних (громад, общин, комун тощо), об'єднаних спільним проживанням у межах низової ланки адміністративно-територіального устрою держави, то такий вид децентралізації має форму місцевого самоврядування. Коли ж здійснення завдань і функцій держави на місцях доручається територіальним колективам адміністративно-територіальних одиниць (вищого, аніж громада, рівня, то така децентралізація має форму регіонального самоврядування. Останнє може виступати або у формі територіальної (обласної чи регіональної) автономії, або у формі власне, регіонального самоврядування. Різняться ці форми самоврядування насамперед за ступенем децентралізації державної влади. Якщо за умов територіальної автономії децентралізація влади відбувається на рівні територіальних колективів та обраних ними органів, що формуються в межах адміністративно-територіальної одиниці найвищої ланки, то за умов регіонального самоврядування децентралізація влади відбувається й на фоні так званої середньої ланки адміністративно-територіального устрою. До того ж, якщо за умов регіонального самоврядування відбувається децентралізація лише виконавчої влади, то за умов територіальної автономії — також окремих повноважень законодавчої влади. Саме тому іноді остання позначається в літературі як законодавча або державна автономія [3,656].

Без наявності демократичної територіальної децентралізації державної влади (як, зрештою, без принципу розподілу влади), яка є чи не найголовнішою формою залучення громадян до управління державними справами, жодна держава не може вважатися демократичною. Оскільки суть демократії зводиться не лише до періодичних виборів центра-льних органів державної влади, а й до участі насе-лення, локалізованого рамками відповідних адміні-стративно-територіальних одиниць, в управлінні державними справами як безпосередньо, так і через обраних представників. Саме тому в Європейській хартії місцеве самоврядування визначається як одна з головних підвалин демократичного ладу. Залежно від того, на яких саме рівнях адмініс-тративно-територіального поділу населення корис-тується правом на самоврядування, в науці консти-туційного права унітарні держави класифікуються на: децентралізовані, відносно децентралізовані і централізовані, [12, 663, 3, 133-138, 13, 166-165]. До децентралізованих відносять, як правило, такі держави, де територіальне самоврядування реально функціонує на всіх рівнях адміністративно-територіального поділу, включаючи адміністратив-но-територіальні одиниці найвищого рівня. Сюди належать насамперед держави, де функціонує так звана англосаксонська система місцевого самовря-дування. Відносно децентралізованими визнаються дер-жави, в яких місцеве самоврядування функціонує лише на так званому первинному рівні адміністра-тивно-територіального поділу, тобто на рівні гро-мад, комун, общин, муніципалітетів тощо. Що ж до територіальних колективів адміністративно-терито-ріальних одиниць вищого, аніж громада, рівня, то вони або не визнаються суб'єктами самоврядуван-ня, або якщо й визнаються, то управління в таких територіальних одиницях здійснюється на основі поєднання демократичної та адміністративної деце-нтралізації (деконцентрації) владних повноважень. Тобто на рівні таких територіальних одиниць пара-лельно функціонують органи місцевого самовряду-вання та органи виконавчої влади. І нарешті, централізованими вважаються дер-жави, в яких місцеве самоврядування взагалі відсу-тнє. В таких державах управлінські функції на міс-цях здійснюються через розгалужену систему орга-нізаційно підпорядкованих по-вертикалі органів державної виконавчої влади, у формуванні яких населення відповідних адміністративно-територіа-льних участі не бере. Така система управління на місцях характерна за умов надзвичайного стану або для держав з недемократичним політичним режимом. Проте такий підхід до класифікації держав на децентралізовані, відносно децентралізовані і централізовані є дещо умовним, оскільки ступінь децентралізації державної влади визначається реа-льним співвідношенням між повноваженнями центральних і місцевих органів, а не за формальни-ми ознаками. Адже, приміром, відсутність на регіональному рівні представників центральних органів, які здійснюють контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування як з мотивів законності, так і доцільності, зовсім не означає відсутності такого контролю з боку держави взагалі. У таких державах наука ще залишається значною мірою в боргу перед суспільством і державою. Адже багато нових органів державної влади та інших інститутів держави через їх недосконалість лише частково здійснюють передбачені Конституцією і законами функції і повноваження, а правові акти через свої вади не справляють належного впливу на суспільні відносини. Ці вади зумовлені поряд з іншими факторами станом юридичної науки, в тому числі її методології. Методи юридичної науки систематично не досліджуються і використовуються іноді безсистемно, фрагментарно, без належного урахування предметів і умов дослідження.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8