Є. ПЕРЕГУДА Старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, кандидат політичних наук.
Останнім часом все частіше на усіх рівнях державного керівництва йдеться про необхідність нарощувати ефективність управління. Імпульси суспільного розвитку, які були раніше зумовлені прийняттям у 1990-ті pp. нового ідеологічного курсу вичерпалися. Країна потребує якісно нових стимулюючих чинників.
Спробою розв'язати окремі проблеми пошуку таких чинників стала рецензована колективна монографія, що вийшла друком наприкінці минулого року*. Один з її авторів — член-кореспондент НAH України В.В.Цветков — не перший рік намагається «проштовхнути» через наукове та інше середовище ідею про те, що державне управління є і суто суб'єктивним явищем, що воно має спи-ратися на надійний грунт теорії. Книга стала результатом творчої співпраці представників юридичної і політичної науки. З од-ного боку, це ще раз доводить, що розроблення теоретико-методологічного інструментарію розв'язання найважливіших проблем вдосконалення суспільного управління стає справою широкого кола дослідників. З іншого, — особливе місце тут належить співробітництву юристів та політологів. Насамперед внаслідок розвитку специфічного виду суспільної матерії, осягнути який неможливо ви-ключно в межах однієї з цих галузей наукового знання. Сама назва праці свідчить про широке коло питань, які були актуалізовані авторами. Це й місце державного управління як елемента суспільно-го самоуправління, й залежність його еволюції від загальносуспільних трансформаційних процесів, й механізми зворотного впливу держави на хід пе-ретворень.
Автори наполягають на необхідності радикального перегляду методологічних положень концепції управління, які розроблялись у радянській науці протягом останніх десятиліть. На їхню думку ідея органічного зв'язку держави, права, політики, управління не рівнозначна жорсткій причинно-наслідковій залежності цих категорій, від-сутності самостійних інтересів та власних законо-мірностей функціонування і розвитку. Скоріше їх «об'єднують проблеми демократії, юридичної і соціальної захищеності особистості як основопо-ложні принципи функціонування політики і управління в умовах демократичної, соціальної, правової держави» (с. 12). З іншого боку, у рецен-зованій праці робиться наголос на хибності деяких положень, які були притаманні вітчизняній науці у перші роки її становлення в незалежній Украї-ні. Йдеться про діалектику зв'язку між державою та громадянським суспільством, яка, за свідчен-ням самих авторів, є наскрізною ідеєю досліджен-ня. Негативно вплинули на процеси суспільного реформування погляди, згідно з якими посилен-ня суспільства означатиме ослаблення держави і які стали методологічною основою ідеї скорочен-ня державного втручання в економіку й інші сфе-ри суспільного життя. Дуже важливим для розуміння ідей книги є й положення, що демократія є категорією не лише державного, а скоріше — загально соціального розвитку. Ці та інші методологічні засади визначили структуру дослідження. Окремі розділи присвячені перспективам становлення громадянського суспі-льства, концептуальним аспектам дослідження проблем управління, зв'язку між демократизацією суспільства і державного управління тощо. Актуалізація питань інтеграції України в між-народне співтовариство, а також схожість певних проблем розвитку посттоталітарних країн зумови-ли увагу авторів до порівняння суспільних транс-формацій в Україні, країнах Центральної та Східної Європи, Росії. Відповідний розділ книги мі-стить як багатий фактичний матеріал, так і широ-ку палітру існуючих у суспільствознавстві конце-пцій посткомуністичного розвитку. Класифікую-чи вказані держави з точки зору трансформацій-них процесів, використовуються такі критерії: темпи перетворень; зміст політичного реформуван-ня; чинники трансформації; масштаби залучення до перетворень соціальних і політичних сил; інституціональні передумови перетворень. Аналіз реформ здійснюється у таких напрямах; управлін-ня реформою, державна служба, децентралізація управління тощо. Особлива увага приділяється послідовності реформ, зумовленості етапів їх розгортання.
Важливого значення набуває положення про те, що демократизація в країнах Центральної і Східної Європи є скоріше поверненням до суспі-льних форм, які існували раніше (с. ЗО). Це зна-чною мірою пояснює, чому, зокрема, для Украї-ни деякі заходи, які застосовувалися у вказаних країнах,