організаційні зміни тощо. її оціню-ють за показниками, які відображають якість побудови організації та її системи управління: рівень централізації функцій управління, співвідношення чисельності управ-лінських працівників між різними рівнями управління, питома вага керівників у загальній чисельності апарату управління, коефіцієнт ланковості структури менеджмен-ту, швидкість прийняття управлінських рішень тощо.
Соціальна ефективність менеджменту. Відображає вплив менеджменту на процеси формування професійних характеристик працівників, у тому числі керівників, формування корпоративного духу, відповідного психо-логічного клімату в колективі, атмосфери захищеності її причетності до цілей організації, перспектив розвитку соціальних інституцій тощо. Соціальну ефективність
менеджменту можна оцінювати з двох точок зору. З од-ного боку, її оцінюють за показниками, що відобража-ють соціально-культурну сферу, функціонування організа-ції: рівень трудової дисципліни, рівень стабільності кадрів, рівень розвитку соціальної інфраструктури на підпри-ємстві, рівень умов праці тощо. З іншого — за показни-ками, що відображають вплив на досягнення виробни-чо-господарських результатів та задоволення потреб ринку: продуктивність праці, зарплатовіддача, рівень задоволення потреб споживачів тощо.
Вплив організаційних змін та організаційного розвит-ку на систему менеджменту та її ефективність показано на рис. 4.3.
Організаційні зміни та організаційний розвиток впливають на ефективність менеджменту шляхом удо-сконалення керуючої та керованої систем управління організацією: При- цьому економічна ефективність ме-неджменту визначається, з одного боку, як результат удосконалення керуючої та керованої систем, з іншого — на засадах трансформації організаційної та економічної ефективності.
Рис. 4.3. Вплив організаційних змін і організаційного розвитку на ефективність менеджменту
Спрощено ефективність системи менеджменту визна-чається рівнем задоволення потреб працівників органі-зації, споживачів та рівнем отриманих результатів. При-чому, як зазначає американський науковець Ч. Бернард, рівень задоволення потреб кожного члена організації впливає на величину його внеску в досягнення цілей: якщо потреби не задовольняються, то працівники йдуть із системи як неефективної. За організаційною теорією Ч. Бернарда, лише поєднання організаційних потреб з потребами соціолюдської системи та їх задоволення фор-муватиме ефективну та дієву систему менеджменту.
Запитання. Завдання
1. Обгрунтуйте об'єктивність та необхідність здійснення змін в ор-ганізаціях.
2. Проілюструйте на конкреіних прикладах напрями організацій-них змін.
3. Розкрийте сутність технології управління організаційними змі-нами. Наведіть приклади.
4. Обґрунтуйте ефективність застосування моделі Грейнера в ор-ганізації при здійсненні змін.
5. Які причини зумовлюють опір змінам в організації?
6. Розкрийте сугність заходів, спрямованих на подолання опору" змінам в організації.
7. Поясніть на конкретних прикладах застосування елементів сис-тем матеріального та морального стимулювання з метою подолання опору організаційним змінам.
8. Охарактеризуйте технологію управління організаційним роз-витком.
9. Які складові організаційного розвитку? Обгрунтуйте їх взаємо-зв'язок.
10. Обгрунтуйте роль, функції, права та повноваження агента змін у процесі розвитку організації.
11. Охарактеризуйте підходи до визначення ефективності менедж-менту.
12. У чому полягають особливості визначення економічної ефег(-тивності системи менеджменту?
13. Охарактеризуйте показники, які відображають організаційну ефективність системи менеджменту.
14. Розкрийте проблеми, пов'язані із визначенням соціальної ефек-тивності менеджменту.
15. Охарактеризуйте на конкретних прикладах вплив організацій-них змін та розвитку на ефективність менеджменту.
Теми рефератів
1. Організаційні зміни як об'єкт управління.
2. Проблеми здійснення змін в організації.
3. Технологія управління організаційними методами.
4. Застосування методів моделювання для прогнозування резуль-татів від здійснення певних змін в організаціях.
5. Способи подолання опору організаційним змінам.
6. Технологія управління організаційним розвитком.
7. Проблеми формування раціональних рішень щодо організацій-них змін та розвитку.
8. Проблеми визначення ефективності діючої в організації сис-теми менеджменту.
9. Характеристика системи показників, які відображають еконо-мічну, організаційну та соціальну ефективність менеджменту.
10. Характеристика впливу організаційних змін та розвитку на ефек-тивність менеджменту.
4.3. Зарубіжні системи менеджменту
У кожній країні формується власна національна сис-тема менеджменту, яку використовують різні організа-ції. Це зумовлено-історичними особливостями розвитку нації, культурою, традиціями, суспільно-економічним устроєм держави, менталітетом населення, домінуючи-ми релігіями, територіальним розміщенням тощо. Тому окремі елементи менеджменту, які є надзвичайно ефек-тивні в одній країні, можуть виявитись зовсім непридатни-ми для застосування в інших країнах.
Особливості японської системи менеджменту
Нині в усьому світі посилюється увага до японського менеджменту, який вважають одним із чинників стрімко-го економічного розвитку цієї країни. Займаючи 0,2% сві-тової території та налічуючи 2,5% населення Землі, Япо-нія забезпечує 14 % світового валового національного про-дукту, є найпотужнішим світовим виробником легкових автомобілів, домінує у виробництві масових напівпровід-никових мікросхем, визнана найбільш конку]хчп-оепромож-ною країною у світі, посідає провідні позиції щодо забезпе-чення грамотності, соціальної політики, рівня життя тощо.
Розвиток і специфіка японської системи менеджмен-ту зумовлені впливом національних норм, традицій, до-
Плани й процедури розроблення. Стратегічний план по-винен передбачати процедури розроблення системи: ви-значення конкретних показників, збір інформації; вмон-тування показників в інформаційно-управлінську систе-му або систему, яка забезпечує прийняття рішень; ймовірність розроблення розстикованих систем і зведен-ня їх до єдиного цілого; ймовірність використання макро-моделей, агрегованих моделей, багатофакторних моделей; способи використання інформації для реалізації конкрет-них заходів з підвищення продуктивності.
Механізми перетворення стратегії на тактичні опе-ративні плани, а потім на конкретні заходи. Цей пара-метр є одним із найважливіших, оскільки він безпосеред-ньо визначає, як стратегічні плани реалізуються в дії, спря-мовані на забезпечення продуктивності.
Стратегічна система управління продуктивністю повин-на органічно включати механізми реалізації заходів із забезпечення продуктивності. Основною метою цього є встановлення прямого причинного зв'язку між поведін-кою групи (індивіда) і продуктивністю. Досягнення цієї мети можливе завдяки залученню до процесу розроблен-ня і функціонування системи управління продуктивністю відповідальних за продуктивність осіб і тих, хто безпосе-редньо впливає на продуктивність організації.
Комунікації, прийняття рішень і оперативне керівництво продуктивністю організацій
Управління продуктивністю можливе за чітко налаго-дженої системи комунікацій в організації. Оперативне пе-редавання інформації сприяє координації дій осіб і під-розділів. У процесі управління організацією циркулюють величезні потоки інформації, з яких складно виокремити необхідні дані. Тому" важливою складовою управління про-дуктивністю організації є поліпшення продуктивності ко-мунікативних систем. З іншого боку, продуктивність ко-мунікативних систем є наслідком загальної продуктивно-сті організації.
Наступним