Забезпечення -стабільної продуктивності вимагає учас-ті в цьому процесі керівників усіх рівнів.

Роль вищого керівництва полягає в орієнтації та впливі на загальну продуктивність організації. Воно визначає мі-сію організації, перспективні цілі, політику, напрями ка-піталовкладень. Вищі керівники безпосередньо взаємоді-ють із найважливішими силами зовнішнього середовища. Без участі вищого керівництва організація не зможе реа-лізувати свій продуктивний потенціал.

Керівники середнього рівня забезпечують більшу час-тину інформації, на підставі якої вище керівництво прий-має свої рішення. Вони доносять до працівників та інтер-претують рішення вищого керівництва. Керівники серед-нього рівня безпосередньо взаємодіють із споживачами й постачальниками", визначають цілі діяльності підрозділів, контролюють систему винагород працівників. Розвиток про-дуктивності керівників середнього рівня забезпечує ефек-тивна координація всіх великомасштабних заходів, спря-мованих на підвищення продуктивності організації.

Керівники низового рівня безпосередньо взаємодіють з робітниками, тобто є першою ланкою у передаванні зни-зу догори ідей щодо підвищення продуктивності. Вони реалізують ідеї щодо зростання продуктивності, які заро-джуються на вищому й середньому рівнях організації.

Досягти зростання продуктивності організації можна лише за умови залучення до цього процесу всіх працівни-ків — від вищого керівництва до робітників, забезпечив-ши комунікації між ними.

12.6. Ефективність менеджменту організації

Для оцінювання ефективності виробничо-господарської діяльності організацій використовують систему загальних і часткових показників ефективності: рентабельність, про-дуктивність праці, фондовіддача, фондоємність, оборот-ність оборотних засобів, термін окупності капітальних вкла-день, темпи зростання виробництва та ін.

Оцінювання ефективності управлінської діяльності (ме-неджменту) набагато складніше, оскільки проблематич-ним є визначення корисних результатів управління та оди-ниць їх виміру. Формування й реалізація корисного ефек-ту управлінської діяльності триває інколи кілька років.

Крім того, на ефективність розвитку конкретної організа-ції впливає не лише якість функціонування її системи управління, а й середовище, макроекономічна система.

Зарубіжні теоретики багато уваги приділяють не стільки проблемам визначення й оцінювання ефективності' менеджменту, скільки створенню та забезпеченню ефек-тивного поточного функціонування операційних систем. Однак створення операційних систем без чіткого уявлен-ня про критерії і показники ефективності їх функціону-вання втрачає раціональний сенс.

Ефективність менеджменту організації, критерії та методи її оцінювання *

Оцінювання ефективності менеджменту охоплює такі компоненти: визначення змісту ключових понять; вибір критеріїв оцінювання; розроблення методології оцінювання.

Ефективність (лат. effectivus — виконання, дія) менеджменту ор-ганізацій — загальний результат, наслідок дій, реалізованих у процесі управління функціонуванням в організації.

Ключовими поняттями при оцінюванні ефективності управлінської діяльності є «ефект», «результат», «кри-терій ефективності», «показники ефективності (результа-тивності)». Поняття «результат» і «ефект» ідентичні. До-цільніше користуватися поняттям «ефект», оскільки во-но пов'язане з вимірюванням ефективності.

Щодо ефекту менеджменту в теорії менеджменту сфор-мувалося три точки зору. Перша полягає в тому, що за-гальний ефект менеджменту виражається показниками діяльності організації загалом. Прихильники другої точ-ки зору намагаються сконструювати систему показників ефективності менеджменту, виокремивши із загального ефекту саме те, що досягнуто завдяки функціонуванню системи менеджменту. Третя позиція синтезує обидва по-гляди, її автори вважають, що процес менеджменту мож-на розбити на окремі етапи та операції, виокремлюючи при цьому взаємопов'язані проміжні (локальні) та остато-чні результати менеджменту загалом і його окремих ла-нок. Проміжними результатами діяльності керівника чи органу управління є узагальнення, втілені у рішеннях і планах нові ідеї, концепції. Остаточні (узагальнюючі) ре-зультати менеджменту збігаються з остаточними резуль-татами керованого об'єкта, тобто підприємства, галузі, ре- , гіону, всієї економіки.

Отже, ефект менеджменту виявляється як у загально-му результаті функціонування організації, так і в локаль-них результатах діяльності системи менеджменту загалом та її складових. При цьому загальний і локальні резуль-тати не обов'язково повинні бути однойменними.

За ринкових умов основним результатом (ефектом) ви-робничо-господарської та управлінської діяльності є при-буток. Завданням менеджменту є оптимізація складових прибуткоутворюючих елементів, виходячи з типової мо-делі функції прибутку:

n m

П = (YPtQt ~Е//*і - FC ~ RtBt)x(l-T) -» max (12.41)

Де Я — прибуток організації; Pt — ціна одиниці продук-ції; Qt — кількість проданих одиниць продукції; п — за-гальна кількість реалізованої продукції; ft — ціна оди-ниці і-го чинника виробництва; xt — загальна кількість і-го чинника виробництва, що використовується у вироб-ничому процесі; m — сума чинників виробництва; FC — фіксовані платежі; R — середня ставка відсотків, що ви-плачуються організацією за одержані кредити; В — за-гальна сума одержаних кредитів; Т — ставка корпоратив-ного податку.

Уточнення поняття «ефект менеджменту» дає змогу визначити зміст категорії «критерій ефективності управ-лінської діяльності». Поняттям «критерій» позначають мірило для визначення чи оцінювання предмета або явища.

Критерій ефективності менеджменту (системи менеджменту) — ступінь відповідності фактичних параметрів системи управління су-купності стандартизованих вимог до неї.

У цьому розумінні критеріями ефективності системи менеджменту є цілеспрямованість, зв'язність, цілісність, відкритість, динамізм, прагнення до розвитку.

Ефективність (результативність) системи менеджмен-ту оцінюють за певними показниками. Узагальненим по-казником ефективності є відношення ефекту до витрат, які забезпечують його досягнення:

#,=-, (12.42)

де Ке— коефіцієнт ефективності; Е — ефект; В — витра-ти, пов'язані з досягненням ефекту.

Отже, під час конструювання показника ефективності результат (ефект) і затрати повинні мати кількісний вимір.

Існує два підходи до вибору показників ефективності управління:

1) конструювання єдиного узагальнюючого показни-ка. Однак ного поки що не сконструйовано, і малоймовір-но, що множина параметрів, які відображають досягнен-ня цілей і співвідношення затрат і випуску, може бути втіленою в єдиному показникові ефективності;

2) визначення системи кількісних та якісних показ-ників ефективності. До кількісних належать трудові та фінансові показники, а також економія часу працівників управління. Якісними показниками ефективності мене-джменту вважають підвищення науково-технічного рівня процесів менеджменту, кваліфікації працівників управ-ління, рівня обґрунтованості управлінських рішень, куль-тури менеджменту; надійність (безвідмовність) системи