Як справедливо подає Б.М.Андруїнків, об'єктивними умовами для розвитку та формування системи управління, крім власності на засоби виробництва, є соціально-скономічний державний устрій. Виробнича структура як об'єкт управління складається з економіч-ної, технічної, технологічної, соціальної та інших сфер, керівництво якими здійснюється певними підрозділами, відділами і службами * керуючої системи.

Головними елементами соціально-економічної системи є колек-тиви,-групи працюючих і окрема людина з їх матеріальними і духов-ними інтересами.

РЕЗЮМЕ

Для отримання певних наслідків здійснюється управління. Воно є сукупністю і неперервною послідовністю цілеспрямованих дій суб'єкта управління на об'єкт.

Процес управління функціонує в єдності змісту структури і тех-нології.

Головною фігурою управління є менеджер. Менеджери повинні вміти швидко орієнтуватися у суспільно-політичній ситуації, тенде-нціях розвитку товариств і фінансового ринку, робити глибокий ана-ліз стану і прогноз розвитку на ринках продуктів та послуг.

Складність процесу управління зумовлює необхідність поділу, управлінське)!'праці на вертикальні і горизонтальні рівні.

У процесі управління менеджери мають справу з двома основ-ними проблемами:*

збільшенням продукту роботи індивідуумів;

гіональних управлінь банків України з переходом до другої моделі розрахунків, що дуже ускладнило перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

Дуже часто реалізація нововведень вимагає переборювання пев-них традицій. У нашому прикладі слабкими виявилися, не проявили настирливості до керівників нижчого рангу відповідні служби меха-нізації та автоматизації технологічних процесів. Адже їх рішення повинні передбачати всю систему взаємовідносин і взаємозв'язку із врахуванням не тільки прямих, але і допоміжних факторів та відда-лену перспективу рішень.

Часто недостатньо обґрунтовані рішення є наслідком того, що не вивчаються причини виникнення проблем завчасно, не виявляється післядія рішень.

Ефективність рішень можна підвищити, використовуючи метод "Експертних оцінок". У зв'язку зі складністю організацій, техноло-гічними їх особливостями, швидким ростом наукових знань керівни-кам і спеціалістам важко прийняти оптимальні рішення, і вони залу-чають до процесу менеджменту сторонніх експертів (спеціалістів вузьких, але глибоких знань). Використовуючи рекомендації таких спеціалістів можна прийняти оптимальні науково обґрунтовані рі-шення.

У США, Англії, Франції та інших країнах світу набула* поши-рення методика оцінки рішення методом "Дельфі". При цьому ме-тоді безпосереднє обговорення проблеми забезпечується письмовою інформацією анонімно за допомогою конкретних запитань. Важливо, що тут зберігається анонімність думок та аргументів "за" і "проти". Кожному експерту повідомляють медіану та просять повністю, роз-глянути ті пункти, по яких спостерігаються великі розбіжності. Про-цедуру повторяють 4-5 разів, поки точки зору експертів не, набли-жуються. Цей метод підвищує ефективність прийняття рішень, але він трудомісткий і складний.

У вітчизняній практиці керівництва користується доброю репу-тацією так званий метод "Мозкового штурму". Учасники дискусії згідно з цим методом при обговоренні проблеми вступають у безпо-середній контакт між собою. їх буває 6-11 чоловік. Але, щоб перебо-роти психологічний бар'єр і створити умови для вільного обговорен-ня та внесення будь-яких пропозицій, встановлюється правило забо-

рони критикувати думку і пропозиції інших.

Керівники в обговорюванні участі не приймають. Вони інертні і прагнуть, щоб більше було ідей, з яких можна було б вибрати опти-мальну альтернативу.

У США застосовується ще й метод "Написання сценарію" розвитку подій та певні його варіанти, внаслідок виконання або не виконання'рішення.

Таким чином, незалежно від способу і методу прийняття управ-лінського рішення менеджери, в основному, приймають технологію наведену нами, але її ефективність визначається багатьма факторами.

Отже, ознайомлення з літературними даними і наш досвід дає можливість назвати головними такі:*

забезпеченість достовірною інформацією;*

використання способів і методів обробки інформації;*

дотримання основних процедур при обговоренні та прийнятті рішення;*

рівень творчості та досвіду тих, хто .приймає рішення;*

своєчасне коригування рішень з врахуванням нових ситуацій на всіх рівнях системи управління;*

чіткий і цілеспрямований контроль за виконанням рішень.

РЕЗЮМЕ

Важливою особливістю управлінської діяльності є складність технології процесу з динамікою проблем та ситуацій практичного життя керованих структур.

Процес управління характеризується змістовними, технологіч-ними та організаційними аспектами, а предметом обробки перемін у технології процесу управління є інформація. Велике значення при цьому має організація документообігу та комплексна механізація й автоматизація обробки інформації і процесів прийняття управлінсь-ких рішень.

При прийнятті управлінського рішення керуюча система здійс-нює такі технологічні цикли: »

1) інформаційний;

2) логічний;

3) організаційний.

дають доручення відповідним керівникам та спеціалістам опрацюва-ти її і подати пропозиції для прийняття оптимального рішення.

Поданням відповідних пропозицій завершується інформаційний цикл.

Таким чином, дія керуючої системи у здійснюванні управлінсь-кої діяльності умовно переміщується в логічний управлінський цикл. Логічний цикл прийняття управлінського рішення складний і найвідповідальніший із исіх нидій управлінської діяльності менедже-рів. Іноді вказаний цикл ще називають "циклом власного".рішення, підкреслюй и цим те, що його здійснює керівник, який наділений відповідними власними (офіційно закріпленими) повноваженнями. Адже від того, яке рішення буде прийняте, наскільки воно оптималь-не в даній конкретній ситуації і яка його тактична та стратегічна пер-спектива, вирішальною мірою залежить успіх або неуспіх справи. Для прийняття оптимального рішення застосовуються різні прийоми, про окремі з них буде сказано в наступному питанні даної теми.

Прийняттям рішення завершується логічний цикл, і дії керуючої системи переміщуються в організаційний технологічний цикл проце-су управління.

Прийняття рішення організаційно закріплюється виданням нака-зів, розпоряджень, постанов, тощо. У них зазначається, кому, коли і що зробити, які матеріальні фактори і трудові ресурси при цьому використовувати. Крім цього, в обов'язковому порядку зазначається коли розпочати роботу для виконання рішень і коли її завершити, а також кому делегується (надається) право координувати та здійсню-вати контроль за якісним і своєчасним виконанням роботи. Зазнача-ється, хто і яким чином інформує про закінчення виконання рішення. Цим завершуються управлінські цикли і розпочинається їх новий кругообіг процесу управління.

Щодо господарських рішень, то тут можна визначити наступні стадії їх руху:

1) визначення й