2) збір і аналіз інформації;

3) розробка технології рішення;

4) прийняття рішення;

5) організація виконання рішення;

6) контролі, за його виконанням.

Ця технологія входить у логічну схему управлінських циклів, на-ведену нами на мал. 28.

Таким .чином,, прийняття рішення включає складні та багато- ¦ гранні дії менеджерів. Тому, поряд із знанням механізму прийняття рішення, необхідно чітко орієнтуватися, в якій ситуації воно повинно бути здійснене і діяти. Оцінка ситуації допомагає вибрати оптималь-не рішення.

Менеджери мусять мати сміливість взяти на себе відповідаль-, ність за рішення, а не передавати її на нижчі керівні структури або на вище керівництво, особливо з найважливіших питань діяльності ор-ганізацій.

7.3. Деякі напрямки підвищення ефективності прийняття управлінських рішень

Важливими факторами виконання будь-яких рішень є умови та час їх прийняття, завдання, технології, виконавці та ін.

Серед умов, які треба брати до уваги, особливе значення має фа-ктор часу. Це дуже важливо при оцінці рівня оперативності. Треба брати до уваги те, з якою швидкістю приймаються важливі і принци-пові рішення.

При прийнятті рішення менеджери повинні завжди користувати-ся принципами головної ланки, тобто з багатьох питань, які треба вирішувати, вибрати основні, ключові, від яких залежить успішне вирішення решти рішень. Якщо доводиться приймати рішення за обмеженого часу, можна прийняти проміжні рішення, а потім повер-нутися до головного.

У діяльності менеджера, як правило, треба враховувати соціаль-но-психологічні фактори, особисті якості працівників, прагнення, усвідомлення своєї ролі, наступність рішень тощо. На діяльність працюючих впливають й інші емоційно-суб'єктивні фактори: психо-логічний мікроклімат, колектив, престижні міркування і т.д.

Мистецтво менеджера полягає в тому, щоб швидко і правильно орієнтуватися в обстановці, добре розумітися у тих процесах, що проходять, правильно вибрати головну ланку та момент для прий-. нятгя рішення.

Яскравою ілюстрацією цього може бути запізнення окремих ре-

2.3. Ситуаційний підхід у менеджменті

Розробка ситуаційного підходу є певним внеском у теорію управління. Центральним фактором ситуаційного підходу є ситуація, тобто конкретний набір обставин, які вирішально впливають на ор-ганізацію в даний конкретний час. Тому ситуаційний підхід підкрес-лює важливість "ситуаційного мислення". Менеджери різних, рів-нів повинні орієнтуватися, які прийоми забезпечать досягнення цілей

іірі ішмішії и дніїііі конкретній сім унції.

Основна ідея ситуаційного підходу полягає у тому, що немає од-ного способу планування, організації і контролю. І тому "менеджери повинні вишукувати різні шляхи вирішення різноманітних ситуацій. Метод, який дає високий ефект в одній ситуації, може бути зовсім неефективним в іншій ситуації. Л тому ситуаційний підхід вишукує найзручніші варіанти сумісництва різних ситуацій та методів мене-джменту.

Ідея ситуаційного підходу не є новою. Автори класичного підхо-ду ще в 20-ті роки стверджували "про закон ситуації", адже різні ситуації потребують різних типів знань, і людина, володіючи знан-нями, які диктуються певною ситуацією, має найкращі шанси в біз-несі, адже всі варіанти рівноправні у виборі засобів для того, щоб стати лідером моменту.

В останні роки багато дослідників дійшли висновку, що при кон-кретних заданих характеристик робіт і людей, які їх виконують, най-кращі результати забезпечує конкретний для цих характеристик ме-неджмент.

Можна навести приклади, коли тверді плани, чітко визначені за-вдання - автократичне лідерство і жорсткий контроль - в один час приводять до бажаних наслідків, а в інший час ті ж самі результати досягались протилежними засобами: слабо визначені робочі завдан-ня, демократичне лідерство і послаблений контроль.

Л тому системний та ситуаційний підходи не є простим набором якихось керівних вказівок, це скоріше спосіб мислення про проблеми і напрямки їх вирішення. Важливо підкреслити, що для досягнення своїх цілей господарські організації та заклади створюють певну організаційну структуру підприємства чи організації та структуру

управління нею. Методи управління в армійських організаціях і акці-онерних товариствах чи банках різні, але коли працює система, там досягають бажаних цілей.

Керівники вищої ланки можуть самі приймати відповідальні рі-шення, а можуть делегувати права керівникам нижчої ланки. Так, наприклад, наукові досліди і розробки можуть здійснюватись під керівництвом віце-президента з маркетингу або виробництва, але можуть розглядатись як важлива самостійна функція із підпорядку-шіііііям бсіііоссрсдііі'О президенту компанії, Керівництво повинно визначати, яка структура або прийом управління найбільш підходить для даної ситуації. Оскільки ситуація може змінюватися, вище керів-ництво повинно вирішити, як необхідно змінити організаційну стру-ктуру за інших обставин, щоб зберегти ефективність роботи органі-зації.

Метод ситуаційного підходу дає можливість пов'язати конкретні прийоми і концепції управління з визначеними конкретними ситуа-ціями для того, щоб досягти цілей організації в будь-яких умовах.

Ситуаційний підхід базується на ситуаційних відмінностях між організаціями і всередині самих організацій. Він робить спробу ви-значити, які перемінні ситуації значимі і як вони впливають на ефек-тивність організації. Методологія ситуаційного підходу ефективна при тому, що:*

кожна із управлінських концепцій і методик має свої сильні і слабі сторони, якщо вони огульно використовуються до кон-' кретної ситуації. І тому хороший керівник повинен передба-чити можливі наслідки - як позитивні, так і негативні - від використання даної методики або концепції. Наприклад, рі-шення подвоїти зарплату всім службовцям банку у відповідь на додаткову робочу, пов'язану з обліком і звітністю, можли-во викличе значне підвищення їм мотивації на певний час. Ллє зростання витрат може призвести до розорення органі-зації, адже доходи при цьому можуть не зрости зовсім;*

керівник повинен вміти визначити, які фактори є найбільш важливими в даній ситуації і який можливий ефект може бу-ти після зміни однієї або декількох перемінних;*

керівник повинен вміти зв'язувати конкретні прийоми, які

І

викликали б найменший негативний ефект і мали менше не-доліків, з конкретними ситуаціями, таким чином забезпечу-ючи досягнення цілей організації найефективнішим шляхом; *