керівник мусить володіти засобами професіонального управ-ління, а отже, розуміти процес управління, бути готовим до перемін ситуацій.
Успіх або невдача ситуаційного підходу значною мірою' визна-чаються станом перемінних ситуацій і їх впливом на досягнення ефекту. Якщо вдається проточувати ситуацію, тоді немає потреби користуватися догадками або методами проб і помилок в управлінні різними структурами.
РЕЗЮМЕ
Кожен новий підхід в науці управління поновлював попередній і продовжував розвиватися самостійно. Але у зв'язку з використанням у пізніших теоріях знань попередніх проходить їх інтегрування у системні і ситуаційні підходи.
Систем ний підхід у менеджменті - це самовідтворююча і впо-рядкована процедура прийняття управлінських рішень. Він дає можливість ґрунтовніше осмислити організацію, структуру, законо-мірності розвитку, шляхи і методи регулювання економічних проце-сів.
Ллє у зв'язку з великим динамізмом факторів керуючої та керо-ваної систем вимагається певний набір методів у конкретній ситуа-ції. Так виникла ідея ситуаційного підходу. В останні роки, і особли-во в перехідний період розвитку України, досягнути успіху можна прийняттям конкретних дій та методів впливу.
Ситуаційний підхід - цс метод мислення про проблеми, і на-прямки їх вирішення. Він базується на ситуаційних різновидностях між організаціями і всередині них. Він робить спробу визначити, які перемінні найбільш значимі і як вони впливають на ефективність організацій. Керуюча система повинна вміти їх визначити та вільно використати для досягнення управлінської мети.
ТЕМА 3. СЕРЕДОВИЩЕ ОРГАНІЗАЦІЇ! ЦІЛІ МЕНЕДЖМЕНТУ
3.1. Зовнішнє і внутрішнє середовище організації.
3.2. Цілі і види менеджменту та його інструменти.
3.3. Загальне поняття про принципи менеджменту.
3.1. Зовнішнє і внутрішнє середовище організації
Загальновідомо, що важливість середовища для організації є од-ним із основних положень теорії систем. Згідно із цією теорією дія-льність організації буде успішнішою, якщо вона ліс як відкрита сис-тема, у безперервній взаємодії із зовнішнім середовищем і мас з ним зворотний зв'язок.
У навколишньому середовищі виділяють два сегменти: мега-середовище і допоміжне середовище.
Мега-ссрсдовищс є вирішальним сегментом зовнішнього сере-довища, який відображає напрями процесів, що відбуваються у сус-пільстві. Воно включає п'ять основних елементів: політику держави, технологію, економіку, соціокультуру і міжнародний зв'язок.
Правовий і політичний елемент - частина основного середо-вища-, що включає правову та урядову системи, в межах яких органі-зація функціонує. Тенденції у сферах законодавства політики та дер-жавного регулювання, судової справи й управління є вирішальним важливим аспектом правового і політичного елемента.
Технологічний елемент - є частиною середовища, що відобра-жає теперішній стан науки з виробництва продукції та його обслуго-вування. Інколи специфічні організації можуть мати технічні знання й патенти, які дають їм змогу успішно конкурувати певний час, але на більшість організацій технологічний процес справляє позитивний або негативний вплив.
Економічний елемент - є важливою часткою основного середо-вища. Він включає оточуючі системи виробництва, розподілу і спо-живання валового внутрішнього продукту. На зміст економічного середовища насамперед впливає те, якою є система в країні: капіталі-стична, соціалістична чи змішана. В межах економічних систем на