2.1Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особюи.

Зобов'язання пов'язані з рятуванням здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи, як вид недоговірних зобов’язань урегульовані у гл. 80 ЦК.

У новому ЦК ці зобов'язання значно розширені, оскільки їх підставою передбачено не тільки рятування державного і колектив-
ного майна (як це було встановлено раніше чинним законодавс-
твом), а й рятування будь-якого майна фізичної або юридичної
особи, а також рятування життя та здоров'я фізичної особи.

Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної
або юридичної особи від небезпеки, що загрожувала їм внаслідок

стихійних явищ, пожежі, злочинних дій інших осіб тощо, може зав-
дати особі, яка брала участь у рятуванні, майнову шкоду; їй можуть
бути заподіяні каліцтво або інше ушкодження здоров'я, пов'язане з
втратою працездатності, може бути пошкоджене або знищене її
майно. Тому цивільним законом передбачені зобов'язання, що ви-
никають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи, а
також майна фізичної або юридичної особи.

Згідно із ст. 1161 ЦКУ шкода, завдана особі, яка без відповідних
повноважень рятувала здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі.

Окремі правилаа передбачені у ЦК щодо зобов'язань, які вини-
кають у зв'язку з рятуванням майна іншої особи. Шкода, завдана
каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної осо-
би, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози
майно іншої особи, що має істотну цінність, відшкодовується дер-
жавою у повному обсязі.

Шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повноважень
рятувала від реальної загрози майно іншої особи, що має істотну
цінність, відшкодовується власником (володільцем) цього майна з
урахуванням його матеріального становища. Шкода відшкодову-
ється з урахуванням майнового становища власника (володільця)
майна, якому завдана шкода. Розмір відшкодування шкоди не мо-
же перевищувати вартості майна, яке рятувалося.

Виходячи зі змісту закону, обов'язок відшкодувати шкоду, зав-
дану фізичній особі-рятувальнику або її майну, виникає за умови,
що рятувалося майно, яке має істотну цінність, якщо йому загро-
жувала реальна (а не удавана) небезпека і є причинний зв'язок між
діями фізичної особи-рятувальника і шкодою для її здоров'я або
майна.

Для виникнення у фізичної особи-рятувальника права на від-
шкодування шкоди не є обов'язковою наявність позитивних ре-
зультатів від його рятувальних дій.

2.2Створення загрози житло, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.

Зобов'язання у зв'язку зі створеннм загрози життю здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи є ще одним видом недоговірних зобов'язань, вперше передбаченим у новому ЦК. Цей вид недоговірних зобов'язань регулює гл. 81 ЦК.

Фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небез-
пека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, ма-
ють право вимагати її усунення від того, хто її створює.

У разі неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи
або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати:

1) вжиття невідкладних заході щодо усунення загрози;

2) відшкодування завданої шкоди;

3) заборони діяльності, яка створює загрозу.[ 3, 1212].

Шкода, завдана внаслідок неусунення загрози життю, здоров'ю,
майну фізичної особи або майну юридичної особи, відшкодовуєть-
ся відповідно до ЦК.

2.3Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Одним з видів недоговірних зобов'язань є зобов'язання у зв'язку з набуттям збереженням майна без достатньої правової підстави.

Правомірним вважається перехід майна від однієї особи до іншої за підставами, встановленими договором або законом. У тих же випадках коли майно однієї особи збільшується за рахунок зменшення його у другої або набувається за рахунок іншої особи за підставами не передбаченими договором або законом, виникає зобов’язання повернення цього майна.

Згідно зі ст 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його
себе за рахунок іншої особи (потерпшого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути його і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Ці положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставного набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого інших осіб чи наслідком події. Тобто ці зобовязання виникають незалежо від того, чи є набуття або збереження майна наслідком дій особи, яка набуває чи зберігає його колишнього власника, їх обох, а також інших осіб, або будь-яких подій.

Не є обов'язковою умовою для виникнення цих зобов'язань вчинення особою, яка набула або зберегла майно, винної і протиправної дії.

Ці положення застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником з чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно
або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.[ 3]

Законом передбачене загальне правило повернення у натурі безпідставно набутого майна. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно у натурі. У разі неможливості звернути у натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Крім повернення безпідставно набутого майна, особа, яка набула майно чи зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов’язання відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли вказана особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

У