Злочинна недбалість відрізняється від Інших видів вини (прямого і непрямого умислу, злочинної самовпевненості) тим, що особа не передбачає настання суспільне небезпечних наслідків. Для встановлення злочинної недбалості також необхідно проаналізувати її інтелектуальну і вольову ознаки.

Інтелектуальна ознака злочинної недбалості. Законодавець, як і при описі самовпевненості, не вказує при | недбалості на психічне ставлення суб'єкта злочину до своєї дії або без-діяльності, а лише говорить у ч. З ст. 25 КК про не передбачення осо-бою настання суспільне небезпечних наслідків при наявності обов'яз-ку та можливості такого передбачення. Це, однак, не означає, що тим самим у особи відсутнє взагалі будь-яке психічне ставлення до діяння, яке викликало суспільне небезпечні наслідки. У працях з психології та юриспруденції відзначається, що не передбачення наслідків свого діяння при наявності обов'язку і можливості їх передбачити — це наслідок певного психічного процесу, який відбувається у свідомості особи. За-ймаючи пануюче становище, він нейтралізує (пригнічує) обов'язок і можливість передбачення суспільне небезпечних наслідків.

Отже, інтелектуальна ознака злочинної недбалості характеризу-ється відсутністю в особи усвідомлення суспільної небезпечності здійснюваної нею дії (або бездіяльності), а також відсутністю перед-бачення можливості настання суспільне небезпечних наслідків.

За ставленням до діяння (дії, бездіяльності) можуть бути визна-чені такі варіанти психічного стану:

а) суб'єкт усвідомлює, що порушує певні вимоги обережності, але не передбачає можливості настання суспільне небезпечних на-слідків. Такс ставлення є характерним для випадків, коли суб'єкт вважає свій відступ від потрібної поведінки неістотним і нездатним набути негативного соціального значення. Наприклад, охоронець пропускає без належного дозволу на об'єкт, закритий для сторонніх, свого знайомого, не гадаючи, що останній може використати пере-бування на цьому об'єкті для вчинення протиправної дії;

б) суб'єкт, здійснюючи свідомий вчинок, не усвідомлює, що в та-кий спосіб він порушує вимоги обережності. Наприклад, водій, керу-ючи транспортним засобом, не знизив швидкості до потрібної, тому що не помітив попереджувальний знак «Обмеження максимальної швидкості». Продовжуючи рух, він вважає, що діє належним чином;

в) саме діяння суб'єкта позбавлене свідомого вольового контро-лю, але цей контроль вчасно з його вини. Наприклад, робітник виробництва, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'янін-ня і намагаючись встояти на ногах, хапається за рубильник, вклю-чає струм на лінію електропередачі у той час, коли на ній проводять-ся ремонтні роботи.

Як бачимо, у названих випадках суб'єкт не усвідомлює суспіль-ної небезпечності вчинюваної ним дії (або бездіяльності), що і є го-ловною рисою в характеристиці його ставлення до свого діяння.

Непередбаченим можливості настання наслідків свідчить про зневажливе ставлення особи до суспільних інтересів, її недостатню передбачливість при здійсненні службових обов'язків, при виконанні спеціальних правил, які регулюють ту чи іншу професійну діяльність, при додержанні загальновизнаних норм людського спілкування. При дбайливому, уважному ставленні до суспільних інтересів особа, як правило, передбачає можливі небезпечні наслідки своєї дії (бездіяль-ності) і або запобігає їм, або відмовляється від свого діяння.

При визначенні злочинної недбалості в поведінці особи важли-ве місце посідає встановлення обов'язку і можливості суб'єкта пе-редбачити суспільне небезпечні наслідки. Обов'язок, або повин-ність, передбачити наслідки («повинна була») в теорії кримінального права називають об'єктивним критерієм злочинної недбалості; мо-жливість передбачення («могла») — суб'єктивним критерієм. Для констатації злочинної недбалості необхідно сполучення об'єктивно-го і суб'єктивного критеріїв.

Об'єктивний критерій злочинної недбалості базується на вимо-гах персональної відповідальності суб'єкта. Цей критерій означає обов'язок конкретної особи передбачити можливість настання сус-пільне небезпечних наслідків при здійсненні нею дій, які потребу-ють додержання певних заходів обережності. Це можуть бути як елементарні (прості) заходи, які виникають у процесі безпосереднього спілкування людей один з одним, так І складні, наприклад, вимо-ги безпеки при здійсненні професійної діяльності. Обов'язок бути уважним і обачливим при здійсненні відповідних дій, передбачити можливість настання їх небезпечних наслідків може виходити із за-конів, спеціальних правил (інструкцій, положень), які регулюють ту чи іншу службову або професійну діяльність, а також із загальновиз-наних (доступних для розуміння всіма) норм людського спілкуван-ня. Відсутність обов'язку для особи передбачити можливість настан-ня суспільне небезпечних наслідків (об'єктивного критерію) озна-чає відсутність в її діяльності злочинної недбалості.

Суб’єктивний критерій злочинної недбалості слід розглядати у тісному зв'язку з об'єктивним. Вирішальне значення тут має вста-новлення фактичної можливості особи передбачити зазначені в за-коні наслідки. Цю можливість необхідно пов'язувати, по-перше, з індивідуальними якостями особи (вік, освіта, ступінь підготовле-ності та кваліфікації, знання загальних і спеціальних правил обереж-ності, наявність життєвого і професійного досвіду, інтелектуаль-ний рівень, стан здоров'я тощо); по-друге — з тією конкретною обстановкою, в якій діяла дана особа. Наявність цих двох умов ро-бить для суб'єкта реально можливим передбачення суспільно небез-печних наслідків. Вказівка в законі на те, що при злочинній недба-лості, крім обов'язку, повинна бути і можливість передбачення суспільно небезпечних наслідків свого діяння, виключає об'єктивне ставлення за вину. Тому невинно стосовно випуску на товарний ринок недоброякісної продукції (ст. 227 КК) діє суб'єкт у разі, якщо стандарти на продукцію змінені, але йому у встановленому порядку про це не повідомлено, І продукція продовжує випускатися за ста-рими стандартами. Незважаючи на обов'язок випускати продукцію