Згідно ж проведених досліджень О.А. М’ясніковим протягом 1998-2000р.р. у Російській Федерації застосовувались: вчинення злочину вперше; позитивна характеристика по місцю проживання; чистосердечне розкаяння; визнання вини; компенсація шкоди, завданої злочином; наявність непрацездатних утриманців; наявність захворювань; задовільна характеристика; тяжкі наслідки від злочину не наступили; прохання потерпілого суворо не карати; невелика тяжкість вчиненого; злочин не був закінчений; зайняття винним суспільно корисною працею; наявність у винного роботи; роль винного у вчиненні злочину найменш активна; прохання трудового колективу про пом’якшення покарання; трудовий колектив виділив громадського захисника; перестарілий вік; молодий вік; неповнолітній живе у сім’ї; навчається у вищих і середніх навчальних закладах; винний довший час не отримував зарплати; сім’я винного знаходиться у важкому матеріальному становищі; винний знаходився під впливом старшого по віку (осіб, що мають злочинний досвід); винний пройшов поглиблений курс лікування від наркоманії; наміри винного пройти поглиблений курс лікування від наркоманії; участь у бойових діях у Чеченській Республіці; є інвалідом Чеченської війни; має бойові нагороди; усвідомив неправомірність своїх діянь; глибоко шкодує про те, що сталося; злочинні діяння припинив самостійно; має постійне місце проживання; згоден відшкодувати заподіяну потерпілому шкоду; довший час утримувався під вартою до суду; задовільна характеристика потерпілого; немає ніякої спеціальності; економічне становище Росії; те, що сталося мало місце на побутовому рівні в результаті неприязних відносин; став на шлях виправлення; до адміністративної відповідальності не притягався; судимість погашена; з моменту вчинення злочину пройшло більше 3-х років, на протязі яких підсудний не чинив адміністративних чи кримінальних правопорушень [13,187-188].
Звідси, як бачимо, застосування тих чи іниш пом’якшуючих покарання обставин, не зазначених у законі, залежить від особливостей того чи іншого історичного періоду, при цьому цей перелік з часом стає все ширшим і різноманітнішим. Слід зазначити, що суди, по справах, щодо яких проводилися дослідження, знаходяться у різних державах, хоч і сусідніх.
Що ж стосується обтяжуючих покарання обставин, не визначених законом, то згідно наших досліджень застосовувалися судами напротязі 2002-2004р.р. такі наступні обставини: невизнання вини – у 0,5% вироків; неодноразово судимий – у 0,5% вироків; вчинення злочину особою, яка раніше вчиняла якийсь злочин – у 1% вироків.
Згідно ж досліджень О.А.М’яснікова протягом 1998-2000р.р. застосовувались: негативна характеристика по місцю проживання, роботи, навчання, ізоляції; неодноразово вчиняв різні правопорушення; зловживав спиртними напоями, наркотичними засобами; перебуває на обліку в наркологічному диспансері; стоїть на обліку в інспекції по справах неповнолітніх; довший час ніде не працює і не вчиться; веде паразитичний спосіб життя; є особою схильною до вчинення злочинів; на шлях виправлення не став; не має визначеного місця проживання; вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння (із КК РФ виключена ця обставина); наявність великої кількості епізодів злочинної діяльності; вину не визнав; у вчиненому не розкаюється і не вижив заходів до компенсації шкоди; діяння винного носили зухвалий характер [13, c. 205].
Звідси, як бачимо, українські суди рідше відступаються від букви закону, ніж російські, проте все ж порушення закону зустрічаються.
Співвідношення обставин, що пом’якшують покарання та обставин, що його обтяжують.
Про позиції суду, адвоката та прокурора стосовно співвідношення застосування пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, то згідно практики місцевих судів по місту Івано-Франківську та Івано-Франківській області найчастіше до пом’якшуючих обставин у своїй практиці звертаються адвокати – у 100% випадків; суди у 94,4% випадків; прокурори – у 92% випадків, у той час, як до обтяжуючих покарання обставин адвокати у своїй практиці взагалі не звертаються, суди у 5,6% випадків; прокурори – у 8% випадків.
При цьому позиції місцевого суду Івано-Франківського міського суду: місцевих р-н судів Івано-Франківської області стосовно пом’якшуючих і обтяжуючих обставин приблизно збігаються.
Що ж стосується співвідношення пом’якшуючих і обтяжуючих обставин у застосуванні по категоріям справ, то практика показала наступне.
У справах про злочини проти життя та здоров’я особи по практиці місцевого суду Івано-Франківського міського суду пом’якшуючі обставини зустрічаються – у 57,1% випадків застосування усіх обставин по даній категорії справ, обтяжуючі – у 2,9% випадків; згідно ж практики місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області пом’якшуючі – у 82% випадків; обтяжуючі – у 18% випадків. Загалом же по практиці усіх вище вказаних місцевих судів пом’якшуючі обставини у справах про злочини проти життя та здоров’я особи зустрічаються у 63,3% випадків застосування усіх обставин по даній категорії справ у всіх зазначених вище місцевих судах, а обтяжуючі – у 36,7% випадків. (див. додатки № 1.1. та 2.1.) [8-12].
У справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи місцевий суд Івано-Франківський міський суд до пом’якшуючих обставин звертався у 82,4% випадків, до обтяжуючих – у 17,6% випадків. У провадженні місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області, даної категорії справ не було (див. Додатки № 1.1. та № 2.1.) [8-12].
У справах про злочини проти виборчих, трудових та ін. особистих прав і свобод людини і громадянина місцевий суд Івано-Франківський міський суд застосовував пом’якшуючі обставини у 100% випадків так само як і місцеві суди р-н суди Івано-Франківської області (див. Додатки №1.1. та № 2.1.) [8-12].
У справах про злочини проти власності місцевий суд Івано-Франківський міський суд використовував пом’якшуючі обставини у 91,6% випадків, обтяжуючі – у 8,4% випадків; у свою чергу місцеві суди р-н суди Івано-Франківської області використовували пом’якшуючі обставині у 95,8% випадків, обтяжуючі – у 4,2% випадків. Загалом, пом’якшуючі обставини по даній
