Підсумовуючи ж усе зазначене у даному підрозділі цієї роботи, ми прийшли до висновку, що ряд категорій справ мають характерні для себе обставини:

а) злочини проти життя та здоров’я особи – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння;

б) злочини проти статевої свободи та недоторканності особи – поширені серед неповнолітніх та вчиняються у стані алкогольного сп’яніння;

в) злочини проти виборчих, трудових та ін. особистих прав і свобод людини і громадянина – заборгованість виплачена;

г) злочини проти власності – обставини, що вказують на матеріальні проблеми винного; вчинення злочину неповнолітнім, громадянином України, особою, що має вищу освіту;

д) злочини у сфері господарської діяльності – вчинення злочину громадянином України, особою, що має вищу освіту;

е) злочини проти громадської безпеки – вчинення злочину неповнолітнім;

є) злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту – вчинення злочину неповнолітнім; надання потерпілому винним допомоги одразу і протягом лікування; вина потерпілого; злочин вчинено з необережності;

ж) злочини проти громадського порядку та моральності – вчинення злочину неповнолітнім, групою осіб, особами раніше судимими та тими, хто має позитивну характеристику та вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння;

з) злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та ін. злочини проти здоров’я населення – не настання тяжких наслідків та злочин не тяжкий;

и) злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян – обставини, що вказують на кримінальне минуле винного;

і) злочини у сфері службової діяльності – відсутність тяжких наслідків, вища освіта, громадянин України.

3.2. Обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання у справах щодо застосування інститутів призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно ст.69, 75 КК України за наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення може за особливо тяжкий злочин, тяжкий злочин, злочин середньої тяжкості, невеликої тяжкості призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини КК України, або перейти до іншого більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції статті за цей злочин, а також, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та ін. обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

І зазначені права суди таки використовують на практиці. Згідно практики місцевих судів: Івано-Франківського міського суду, Богородчанського р-н суду, Городенківського р-н суду, Долинського р-н суду, Снятинського р-н суду, ст.69 КК України застосовувалась у 3% вироків; ст. 75 – у 22% вироків; ст.ст. 69, 75 – у 2% та ст. 104 – у 0,5% вироків.

Звідси, як бачимо, суди найчастіше звертаються до інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Ч.1ст.75 КК України вказує на те, що відповідний інститут кримінального права повинен застосовуватись, виходячи із тяжкості злочину, особи винного та ін. обставин справи. У досліджуваній нами практиці ст. 75 КК України застосовувались на підставі наступних обставин: позитивна характеристика – у 9% усіх вироків вище указаних місцевих судів; хворобливий стан здоров’я – у 2,5% вироків; визнання вини – 3,5% вироків; щире каяття – у 17% вироків; відшкодування збитків – у 0,5% вироків; думка потерпілого щодо несуворого покарання або потерпілий претензій не має – у 41% вироків; не судимий – у 2,5% вироків; неповнолітній – у 2,5% вироків; сприяння розкриттю злочину (слідству, суду, встановленню істини по справі) – у 5% вироків; відшкодування шкоди – у 2% вироків; вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння – у 1 % вироків; злочин вчинено вперше – у 2% вироків; розкаяння у вчиненому – у 3% вироків; вперше притягається до кримінальної відповідальності – у 0,5% вироків; наявність утриманців – у 4% вироків; сирота – у 1% вироків; збіг важких сімейних обставин – у 0,5% вироків; вжиття заходів до відшкодування шкоди – у 0,5% вироків; пенсіонер – у 0,5% вироків; навчається в університеті – у 0,5% вироків; виросла у неблагополучній сім’ї – у 0,5% вироків; судиться вперше – у 10% вироків; сімейний стан – у 1,5% вироків; не працює – у 1% ; вироків проживає сам – у 0,5% вироків; молодий вік – у 1% вироків; економічна ситуація в державі – у 1% вироків; тяжкі наслідки не наступили – у 0,5% вироків; виховує дітей сама – у 0,5% вироків; заборгованість погашена – у 0,5% вироків; не перебуває на обліку у психоневрологічному і наркологічному диспансерах – у 0,5% вироків; тяжкий матеріальний стан – у 0,5% вироків; важкі побутові умови проживання – у 1,5% вироків.

Звідси, як бачимо, досить широкий спектр обставин застосовується з метою звільнення від відбування покарання з випробуванням, при цьому як пом’якшуючих ( визначених і невизначених ч.1 ст.66 КК України, особливо це стосується такої обставини як те, що особа судиться вперше та щирого каяття), так і зустрічаються обтяжуючі обставини, встановлені ч.1 ст. 67 КК України, а саме, мається на увазі, вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння (див. Додатки № 1.2. та № 2.2.) [8-12].

При цьому даний інститут найчастіше застосовується по справах про злочини проти власності –