Застосовувався даний інститут лише по деяких категоріях справ: про злочини проти власності та проти громадського порядку та моральності – по 36,4% від усіх випадків застосування ст. 69 КК України по категоріям справ; про злочини проти статевої свободи та недоторканності – у 18,2% випадків та у справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та ін. злочини проти здоров’я населення – у 9% випадків. По інших категоріям справ даний інститут не зустрічався.

Звідси, можемо зробити висновок, що ст. 69 КК України застосовується судами набагато рідше, ніж ст. 75 КК України і лише по окремих категоріях справ про злочини, які вказують на особливу суспільну небезпечність, оскільки у всіх вироках, у яких була застосована ст. 69 КК України відповідальність наставала за кваліфіковані склади злочину. А звідси звільняти особу від покарання було б неоправданим.

Крім того, що ж стосується застосування обтяжуючих обставин при переході до більш м’якого покарання, ніж передбаченого законом, то ч.1 ст. 69 навідміну від ч.1 ст. 75 КК України передбачає все ж наявність декількох саме пом’якшуючих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також врахування особи винного, проте й нічого не говорить неможливість застосування ст. 69 при наявності обтяжуючих обставин.

Звертаючись до поняття „істотно”, слід зазначити, що це оціночна категорія і про істотність зниження ступеню тяжкості вчиненого може судити тільки суд у конкретній справі.

Проте для вирішення даного питання проаналізуємо справи, у яких при наявності навіть обтяжуючих обставин була застосована ст.69 КК України. Розглянемо даний інститут на прикладі конкретних справ.

Справа №1 про злочини, передбачені ст.ст. 186 ч.2, 304 КК України. Як бачимо, у даному випадку наявна сукупність злочинів тяжкого та середнього ступеню тяжкості. Злочини було вчинено вперше, винний позитивно характеризувався, щиро розкаявся, проте злочин вчинив у стані алкогольного сп’яніння. Звідси, обставини справи вказують на позитивність винного і вчинення саме даних злочинів у стані алкогольного сп’яніння, швидше, носить одиничний, необдуманий характер, а ніж на необхідність обтяження покарання. Проте дані склади злочинів є досить серйозними, щоб застосовувати звільнення від покарання, отож суд звернувся до ст. 69 КК України.

Справа №2 про злочини, передбачені ст.ст. 152 ч.3, 153 ч.2, 155 ч.1, 186 ч.2 КК України. У даному випадку наявна сукупність злочинів: двох тяжких, особливо тяжкого і середньої тяжкості. Злочини були вчинені особою, яка раніше вчиняла злочин, злочини були вчинені у стані алкогольного сп’яніння неповнолітнім, який хворіє, має позитивну характеристику, щиро розкаявся, має постійне місце проживання, сприяв суду, частково відшкодував шкоду.

Звідси, у даній справі мали місце дві обтяжуючі обставини, при цьому одна з них не включена у законодавчий перелік і досить широкий перелік пом’якшуючих обставин. Але питання у тому чи ці обставини істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого? Яке має значення для зазначених злочинів те, що винний хворіє, має постійне місце проживання? Невже від цих обставин ступінь тяжкості вчиненого знижується? Зважаючи на сукупність даних злочинів, про істотність і мова не може іти.

Застосовувались і на практиці при постановлені вироку одночасно і ст. 69, і ст.75 КК України – у 2% вироків усіх місцевих судів, практика яких нами досліджувалася. Слід зазначити, що нормативно така ситуація не врегульована. Суди ж при застосуванні ст.ст. 69, 75 КК України використовують наступні обставини: позитивна характеристика – у 2% вироків усіх місцевих судів, до практики яких ми звертались; хворобливий стан здоров’я – у 0,5% вироків; визнання вини – у 0,5% вироків; щире каяття – у 1,5% вироків; думка потерпілого щодо несуворого покарання – у 0,5% вироків; не судимий – у 0,5% вироків; сприяння розкриттю злочину (слідству, суду, встановленню істини по справі) – у 2% вироків; відшкодування шкоди – у 1% вироків; злочин вчинено вперше – у 1,5% вироків; розкаяння у вчиненому – у 0,5% вироків; наявність утриманців – у 0,5% вироків; вчинення злочину особою жіночої статі – у 0,5% вироків; шкоду фактично не заподіяно – у 0,5% вироків (див. Додатки №1.1. та №2.1.) [8-12].

Звідси слід зазначити, що одночасно ст.ст. 69, 75 застосовуються при наявності виключно декількох (3 і більше) пом’якшуючих обставин, при цьому суди найчастіше звертаються до позитивної характеристики та сприяння розкриттю злочину (слідству, суду, встановленню істини по справі).

Застосовувались дані статті у справах про злочини проти власності – у 5% випадків застосування даних статей одночасно по всіх категоріях справ; у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та ін. злочини проти здоров’я населення та проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян – по 25% випадків.

В залежності від ступеню тяжкості злочинів ст.ст. 69, 75 КК України застосовувались по всіх видах злочинів.

З усього вище наведеного можемо зробити висновок, що практика застосування ст. ст. 69, 75 КК України відрізняється від практики застосування кожної із цих статей окремо, відрізняється тільки тим, що у першому випадку вимагає наявності тільки пом’якшуючих обставин. Отож при застосуванні інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, а також при їх одночасному застосуванні суди додержуються кримінального закону, хоча існують деякі порушення, проте одиничного характеру.

3.3. Застосування обставин, що пом’якшують і обтяжують