При дослідженні 200 справ, які перебували у провадженні місцевих судів: Івано-Франківського міського суду, Богородчанського р-н суду, Городенківського р-н суду, Долинського р-н суду, Снятинського р-н суду – у 11,5% цих справ – це були справи щодо неповнолітніх.

Згідно практики вище вказаних судів до неповнолітніх застосовувалися наступні обставини: вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин – у 2% вироків місцевих судів; важкий матеріальний стан – у 1% вироків; не судимий – у 4,5% вироків; вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння – у 3% вироків; визнання вини – у 0,5% вироків; шкода погашена – у 0,5% вироків; позитивна характеристика – у 1% вироків; до кримінальної відповідальності притягається вперше – у 0,5% вироків; щире каяття – у 5% вироків; відшкодування збитків – у 0,5% вироків; батьки глухонімі – у 0,5% вироків; добровільне відшкодування завданого збитку – у 2% вироків; думка потерпілого щодо несуворого покарання – у 0,5% вироків; хворіє – у 1% вироків; сприяння розкриттю злочину, повний сирота, напівсирота, мати інвалід І групи, має постійне місце проживання, злочин вчинено вперше, виріс у неблагополучній сім’ї – по 0,5% вироків (див. Додатки №1.4. та № 2.4.) [8-12].

Звідси, найчастіше щодо неповнолітніх застосовувались такі обставини як, щире каяття, не судимий, злочин вчинено у стані алкогольного сп’яніння.

Отож, як бачимо, до неповнолітніх застосовуються в першу чергу пом’якшуючі обставини, не зазначені у кримінальному законі, в другу – включені у законодавчий перелік і менше за все обтяжуючі, зазначені у ч.1 ст. 67 КК України, а саме тільки одна - вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

При цьому неповнолітніми вчиняються наступні категорії злочинів: проти життя та здоров’я особи; проти статевої свободи та статевої недоторканності особи; проти власності; проти громадської безпеки; проти безпеки руху та експлуатації транспорту; проти громадського порядку та моральності. Це ті види злочинів, які особи неповнолітнього віку реально можуть вчинити.

Слід також зазначити, що до неповнолітніх місцевим судом Івано-Франківським міським судом застосовувалися обставини характерні виключно для таких осіб: склад сім’ї неповнолітнього – у 2% вироків цього суду; умови життя і виховання його – у 2% вироків; вплив дорослих на нього – у 3% вироків; рівень розвитку неповнолітнього – у 3% вироків; особливості особи неповнолітнього – у 3% вироків.

Звідси, як бачимо, не у всіх справах щодо неповнолітніх застосовувались вище зазначені обставини, що є грубим порушенням закону. Оскільки ч.1 ст. 103 КК України та ч.1 ст.433 КПК України вказують на необхідність з’ясування цих обставин.

Звернемось і до питання застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом щодо неповнолітніх. То застосування другого інституту до них згідно кримінального закону не передбачено, а от першого регулюється окрім ст.75-78 КК України, ще й окремою ст. 104 КК України, згідно якої даний вид звільнення може бути застосований лише у разі засудження неповнолітнього до позбавлення волі.

При дослідженні нами 200 справ уже указаних вище судів тільки по 0,5% справ був вирок із використанням ст. 104 КК України і по 2% справ щодо неповнолітніх – ст. 75 КК України, була й застосована ст. 69 – у 0,5% вироків.

Необхідно зазначити, що при застосуванні ст. 104 КК України, дії винного були кваліфіковані за ст. 185 ч.5 КК України. Це є особливо тяжкий злочин. Уданій справі були наявні наступні обставини: щире каяття; позитивна характеристика; відшкодування шкоди; злочин вчинено неповнолітнім; злочин вчинено у стані алкогольного сп’яніння; злочин вчинено вперше. У даному випадку, як ми бачимо, незважаючи на наявність обтяжуючої обставини, все ж було застосовано ст. 104 КК України.

Отож, з даної справи випливає, що застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням щодо неповнолітніх здійснюються на тих же умовах, що й до усіх осіб.

Що ж стосується застосування ст. 69 КК України до неповнолітніх, незважаючи на те, що даний інститут для них не передбачений, суди все ж застосовують його до цієї категорії осіб і це є правомірним з точки зору ч.1 ст. 24 Конституції України, яка передбачає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, нормами якої є нормами прямої дії.

Що ж стосується застосування до неповнолітніх ст. 75 КК України, то це є грубим порушенням закону, оскільки у даному випадку вступають у конкуренцію загальна і спеціальна норма, остання включена у ст. 104 КК України, проте суди застосовують загальну. При цьому в одному вироку ст. 75 КК України була застосована тільки на підставі того, що злочин вчинено неповнолітнім, що є порушенням самої ст. 75 ч.1 яка передбачає, що вона застосовується на підставі врахування тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, проте у даній справі була врахована тільки особа винного і то лише одна його характеристика – неповноліття.

Отож, з усього вище наведеного у даному підрозділі цієї роботи можемо зробити висновок, що при призначенні покарання неповнолітнім суди виходять із загально застосовуваних обставин та деяких особливостей обставин у справах неповнолітніх. Проте і в даних справах суди допускаються певних помилок.

ВИСНОВКИ

Вставка (№ п, с. 25)

Ці ознаки притаманні обставинам, включеним у законодавчий перелік, а от для застосовуваних практикою характерні наступні: вище указані обов’язкові, окрім характерності для більшості злочинів, а додатковими виступають – характерність для певного кола злочинів та одиничний характер.

Проте