Тривалий час вважалося, що моральна шкода в соціалістичному суспільстві компенсації взагалі не підлягає [38, c. 560]. На сьогоднішній день моральна шкода захищається двома шляхами: відшкодуванням завданого збитку та/або компенсацією моральної шкоди, а майнова – тільки шляхом відшкодування завданого збитку. Як бачимо, визначаючи пом’якшуючі обставини законодавець опустив один спосіб захисту моральної шкоди. Тому зазначені обставини слід викласти наступним чином: добровільне відшкодування завданого збитку або компенсація моральної шкоди.

У такій своїй формуліровці вони б набули саме правового значення, а не просто мали художнє оформлення. На практиці щодо застосування відповідних обставин треба підходити більш скрупульозніше та юридично грамотно.

Що ж стосується відповідності цих обставин ознакам, встановленим теорією, то, безперечно, вони їм притаманні.

Включена у законодавчий перелік і така обставина як вчинення злочину неповнолітнім. Вона згідно практики місцевого суду Івано-Франківського міського суду адвокатами не використовувалась, прокурори її застосовували у 6% справ, суд – у 14; вироків (див. Додаток №1) [8], по практиці ж місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області адвокати звертались д цієї обставини у 9% справ, прокурори – у 2%, суди – у 9% вироків (див. Додаток №2) [9-12].

Як показала практика відповідна обставина зустрічається не часто, проте слід зазначити, що суди зазначають її у всіх випадках, коли вона є наявна. Крім того, спектр категорій справ, по яких зустрічається дана обставина, досить широкий: злочини проти життя та здоров’я особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти власності, проти громадської безпеки, проти безпеки руху та експлуатації транспорту, проти громадського порядку та моральності (див. Додатки №1.1, 2.1) [8-12].

Тому можемо з впевненістю говорити, про певну притаманність даній обставині характерності для більшості злочинів.

Слід зазначити, що процес становлення особистості – це період, який супроводжується взаємовпливом факторів оточуючого середовища і внутрішнього світу особи та рядом протиріч і парадоксів, які виникають внаслідок такого взаємовпливу. При цьому неповноліття – це особливий період у процесі становлення особистості, який характеризується рядом психологічних, вікових та інших характеристик, які і в основному визначають поведінку особи. Ці особливості зумовлюють неадекватність реакції, неврівноваженість, імпульсивність поведінки [32, c.315]

Звідси, можемо говорити, про значимість впливу на ступінь тяжкості вчиненого і суспільну небезпечність винного. Що ж стосується суворо визначеної направленості впливу, слід згадати про те, що не всі вчені поділяють точку зору стосовно того, що неповноліття повинно бути пом’якшуючою обставиною. Так, наприклад, М.Й.Коржанський вважає, що це державна індульгенція на злочин, іноді навіть на "відстріл людей" [39, c.378]. А от уже Г.І.Чечель притримувався іншої точки зору, згідно якої вчинення злочину неповнолітнім у віці від 14 до 16 років треба було б визнавати як особливо пом’якшуючу обставину [40, c.80]. Але таке нововведення буде суперечити одній із обов’язкових ознак обставин – непохідний характер. Тому, здається, доречнішим було б прив’язати цю обставину до віку кримінальної відповідальності і утворити із неї дві рівнозначні: вчинення злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність із 14-річного віку, особою у віці 14-16 років та вчинення злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність із 16-річного віку, особою у віці 16-18 років. Таким чином дві вище зазначені обставини будуть перебувати у прямій залежності із ступенем тяжкості вчиненого та особою винного, то відповідатимуть всім необхідним для обставин ознакам.

Наступною пом’якшуючою покарання обставиною визначеною ч.1 ст. 66 КК України є вчинення злочину жінкою у стані вагітності. Дана обставина по досліджуваній нами практиці взагалі не зустрічалася (див. Додатки №1, 2) [8-12].

Звідси робимо висновок, що така ознака як характерність для більшості злочинів їй не притаманна. Дана ж обставина характеризується одиничним характером, що є ознакою обставин, не визначених кримінальним законом, отже включення її у законодавчий перелік є незрозумілим, особливо зважаючи на те, що цей перелік не є вичерпним, тому навіть якщо вона буда виключена із нього це всеодно не позбавить суддів права її застосовувати. Теж саме стосується і таких обставин як вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи, їй залежність (ця обставина, як кваліфікуюча ознака виступає у 1,2% чинних на сьогодні складів злочину, передбачених Особливою частиною КК України); вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого (Особлива частина КК України передбачає окремий склад злочину ст. 116 «Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання); вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності; виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках – передбачених КК України (див. Додатки №1, 2) [8-12].

Необхідно кілька слів зазначити щодо особливостей деяких