д) мати неповнолітнього інвалід І групи – суд застосував у 1% вироків;

е) на утриманні у особи перебуває неповнолітня дитина (2 неповнолітніх дітей, хвора дитина), жінка-інвалід І групи, бабуся, мати-інвалід І групи (батьки) – адвокати застосовували у 17% справ, прокурори – у 15%, суд – у 11% вироків;

є) з дружиною чекають дитину – адвокати застосовували у 1% справ;

ж) хворіє – адвокати використовували у 12% справ, прокурори – у 6%, суд – 10% вироків;

з) хворіє туберкульозом – прокурори застосовували у 2% справ, суд – у 2% вироків;

и) інвалід ІІ групи – прокурори застосовували у 4%, суд – у 2% вироків;

і) інвалід ІІІ групи – суд застосовував у 1% вироків;

ї) невиліковно хворий – суд застосовував у 1% вироків;

й) розлучений – адвокати застосовували у 1% справ, суд – у 1% вироків;

к) тяжке матеріальне становище – адвокати застосовували у 4% справ, прокурор – у 2%;

л) напівсирота (круглий сирота) – прокурор застосовував у 1% справ, суд у 2% вироків;

м) злочин вчинено у зв’язку з бажанням отримати освіту – адвокати застосовували у 1% справ, прокурори – у 1%;

н) виховання без батьків (без батька) – адвокати застосували у 5% справ;

о) вийшов із багатодітної сім’ї – адвокати застосували у 1% справ (див. Додаток №1) [8].

Практикою ж місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області застосовувались наступні:

а) стан здоров’я (у тому числі родичів) – адвокатами у 3% справ, прокурорами – у 4%, судами – у 2%;

б) хворіє на цукровий діабет – суди застосували у 1% вироків;

в) важкі побутові умови проживання – суди застосували у 3% вироків;

г) особа не працює – адвокати застосували у 16% справ, суди – у 2% вироків;

д) на утриманні перебувають… - адвокати застосували у 2% справ, прокурори у 1%, суди – у 17% вироків;

е) важке матеріальне становище – прокурори застосували – у 1% справ, суди – у 2% вироків;

є) виховує сама дитину – суди застосовували у 1% вироків;

ж) немає великих доходів у сімейному бюджеті – адвокати застосували у 4% справ;

з) виховання у неповноцінній сім’ї – адвокати застосували у 4% справ;

и) нервовий зрив і як наслідок вчинення злочину – адвокати застосували у 1% справ; прокурори – у 1%

і) операція на серці – адвокати застосували у 1% справ;

ї) сирота – адвокати застосували у 1% справ;

й) мама інвалід – адвокати застосували у 1% справ;

к) інвалід ІІ групи – прокурори застосували у 1% справ, суди у 2% вироків;

л) тяжкий сімейний стан – суди застосували у 1% вироків;

м) проживає сам – суди застосували у 1% вироків (див. Додаток №2) [9-12].

Як бачимо з вище вказаного відповідна обставина досить часто застосовується в тому числі і по різних категоріях справ, що дає можливість говорити про її характерність для більшості злочинів.

Що ж стосується значимості впливу на ступінь тяжкості вчиненого і суспільну небезпечність винного, то це залежить від кожної конкретної справи зокрема, звідси і такий широкий спектр особистих, сімейних та інших обставин.

Щодо суворо визначеної направленості впливу, то однозначно обставина, що характеризується відноситься до пом’якшуючих.

Притаманний їй і непохідний характер від інших обставин.

Звідси, така обставина як, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин володіє усією сукупністю ознак, необхідних для включення їх у законодавчий перелік.

Звернемось тепер до пом’якшуючих покарання обставин, визначених практикою. Згідно проведеного нами дослідження справ застосовувалися такі наступні обставини.

Така пом’якшуюча покарання обставина як молодий вік застосовувалась судами у 3% вироків, адвокатами у 4% справ, прокурорами – у 2%. При цьому у 1% вироків вона була вжита у якості даних про особу, згідно практики місцевого суду Івано-Франківського міського суду. По практиці ж місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області суди таку обставину застосовували у 6% вироків, з них у 2% як дані про особу, адвокати – у 12% справ, прокурори взагалі не звертались до цієї обставини (див. Додатки №1, 2) [8-12]. Звідси дійсно, можна говорити про одиничний характер цієї обставини, а згідно Додатків №1.1 та №2.1 і про характерність для певного кола злочинів: проти власності. Проти безпеки руху та експлуатації транспорту; проти громадського порядку та моральності; у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення. І це логічно, оскільки молодь найчастіше і вчиняє відповідні злочини.

Безперечно вище вказана обставина впливає на ступінь тяжкості вчиненого і суспільну небезпечність винного, проте питання у тому який напрямок має такий вплив. Коли злочин вчиняє неповнолітній, ми говоримо про те, що такі діяння певним чином спровоковані неадекватністю реакції, неврівноваженістю, імпульсивністю поведінки [25, с. 315], безперечно, це говорить про пом’якшуючий характер такої обставини. Близькою до даної обставини може вважатися вчинення злочину особою, якій лише виповнилося 16 років, яка була запропонована адвокатами у 3% справ по практиці місцевих р-н судів Івано-Франківської області (див. Додаток № 2) [12]. Проте, коли злочин вчиняє особа молодого віку, це вже вказує на підвищену суспільну небезпечність винного і ступінь тяжкості вчиненого, проте надто суворе покарання теж не дасть бажаного результату по виправленню особи молодого віку, особливо це стосується позбавлення волі, яке швидше може вплинути у протилежному напрямку. Тому звідси говорити про обов’язковість врахування такої обставини у якості пом’якшуючої покарання у кожному випадку, коли вона є наявною у справі, не являється можливим. Близька за конструкцією