Звідси, як показала практика, місцевий суд Івано-Франківський міський суд не виправдано застосовує таку обставину як позитивна характеристика, оскільки у сукупності із судимістю вона не впливатиме на ступінь тяжкості вчиненого і суспільну небезпечність особи винного у сторону їх зниження, бо хороша поведінка по місцю проживання, навчання чи праці у такому разі не матиме ніякого значення для справи.

У продовження вище сказаного безпідставним видаються рекомендації адвокатів у 2% справ місцевого суду Івано-Франківського міського суду щодо застосування у якості пом’якшуючої покарання обставини дострокового звільнення від відбування покарання за добре ставлення до праці і зразкову поведінку (див Додаток №1). Хіба матиме значення добре ставлення до праці і зразкова поведінка у місцях позбавлення волі якщо особа на волі знову вчинила злочин?

Отже, включення такої обставини як позитивна характеристика у законодавчий перелік не є необхідним.

Застосовувалась практикою і така пом’якшуюча покарання обставина не визначена КК України як вчинення злочину з необережності – у 1% вироків місцевого суду Івано-Франківського міського суду; у практиці ж місцевих судах р-н Івано-Франківської області зустрічалися такі близькі за змістом до вище вказаної обставини як злочин вчинено випадково – адвокатами у 6% справ і злочин вчинено необдумано у 3% справ, а також те, що не усвідомлював, що робив зле – у 3% справ (див. Додатки №1, 2) [8-12].

Із змісту вище вказаних категорії видно, що вони швидше відносяться до суб’єктивної сторони складу злочину, а не до пом’якшуючих покарання обставин. При постановленні вироку у мотивувальній частині. Згідно ст. 334 ч. 1 КПК України суд встановлює форму вини і врахування вище вказаних категорій у якості пом’якшуючих покарання обставин буде відповідно повторним, що є не припустимим.

Не визначена кримінальним законом і така обставина, що застосовується на практиці у якості пом’якшуючої покарання як потерпілі не наполягають на суворому покаранні або не мають претензій, яка застосовувалась місцевим судом Івано-Франківським міським судом у 5% вироків, адвокатами – у 5% справ, прокурорами – у 4% (див. Додаток №1) [8]; ця ж обставина по практиці місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області використовувалась у 7% вироків, адвокатами у 11, прокурорами у 9% справах про злочини проти власності; проти безпеки руху та експлуатації транспортного засобу; проти громадського порядку та моральності; проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (див. Додатки № 1.1 та 2.1) [8-12].

Звідси, як бачимо, дана обставина характерна для невеликого кола злочинів, проте різних за своїм характером, застосовується вона не часто і говорити про те, що вона впливає на ступінь тяжкості вчиненого і суспільну небезпечність винного не має підстав. Проте думати, що така позиція потерпілого має безкомпенсаційний характер з боку винного, було б нерозумним. А з іншої сторони, якщо потерпілому компенсовано втрачене і він не має ніяких претензій, то й держава в обличчі суду може пом’якшити свою «кару». Проте вносити відповідну обставину до законодавчого переліку відповідно є недоцільним, оскільки вона має певною мірою похідний характер від таких обставин як добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

Близькі за змістом і характером застосовуються і такі обставини як, потерпілий вибачив (застосовувалась адвокатами у 12% справ місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області (див. Додаток №2)) та попросив пробачення у потерпілого (адвокатами – у 1%, прокурорами – у 1% справ місцевого суду Івано-Франківського міського суду – див. Додаток №1) [8-12].

Також використовується у практиці така обставина як відсутність тяжких наслідків, завданих злочином у 4% вироків місцевого суду Івано-Франківського міського суду та у 1% справ цього суду адвокатами (див. Додаток №1); по практиці ж місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області така застосовувалась обставина у 4% вироків та прокурорами у 3% справ, а також використовувалась така обставини як відвернення шкідливих наслідків – у 1% вироків (див. Додаток №2) по справах про злочини проти життя та здоров’я особи; проти громадського порядку та моральності; у сфері службової діяльності (див. Додаток №1.1 та №2.1) [8-12].

Щодо відсутності тяжких наслідків, то слід відзначити, що тяжкі наслідки у 18% злочинів проти життя та здоров’я особи, проти громадського порядку та моральності, у сфері службової діяльності виступають кваліфікуючими ознаками, при цьому у 12% вони виступають обов’язковою ознакою складу злочину, не говорячи уже про те, що більшість злочинів проти життя та здоров’я вже самі по собі передбачають тяжкі наслідки. Тому відсутність тяжких наслідків свідчить або про незакінченість злочину, або й про їх неможливість виникнення при відповідному злочинному діянні. Що ж стосується відвернення шкідливих наслідків, то, по-перше, злочини не можуть бути шкідливими – це ознака адміністративного проступку, вони завжди є суспільно небезпечні. А от, що стосується відвернення наслідків злочину, то така обставина значимо впливає на ступінь тяжкості вчиненого та суспільну небезпечність винного у напрямку пом’якшення покарання. Така обставина навіть може свідчити про наявність добровільної відмови від злочину у тому разі, якщо він матиме матеріальний склад.

Близька за змістом до зазначеної є така обставина як надання потерпілому допомоги одразу і протягом лікування, яка була застосована місцевими судами р-н судами Івано-Франківської області у 1% вироків (див. Додаток №2) [12] у справах про злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Звідси, як бачимо, злочин вже закінчений і застосування ст. 17 КК України не представляється можливим, проте дана обставина