кількості справ, у яких були наявні відповідні обставини і у 19% вироків від усієї суми вироків, які біли вивчені у процесі дослідження. При цьому мається наувазі така обставина як вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч.2 або 3 ст.28 КК України) [8]. Проте слід зауважити, що не враховувались вони оправдано у 16 % усіх вироків, оскільки склади злочинів, по яких у цих 16% кваліфікувалися дії уже включали відповідну обставину у якості кваліфікуючої ознаки, а згідно ч.4 ст.67 КК України повторне врахування такої обставини було б порушенням закону. І тільки у 3% вироків відповідна обставина ніде не була відображена. Що ж стосується місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області, практика яких нами вивчалась, то дані суди враховують обтяжуючі покарання обставини, які згідно ч.2 ст.67 КК України підлягають обов’язковому встановленню у 4% усіх вироків по практиці відповідних судів, а саме – вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою (ч.2 або 3 ст.28 КК України). У 5 % вироків відповідна обтяжуюча покарання обставина не була зазначена, незважаючи на те, що вона була наявна у справі. Проте у 2% вироків із 5% вона уже була врахована при кваліфікації і тільки у 3% залишилася поза увагою суду. Інші обставини, передбачені п.6-7, 9-10, 12 ч.1 ст.67 КК України не зустрічалися у досліджуваних справах [9-12].
Отож, як бачимо із вище зазначеного, суди не завжди виконують покладений на них обов’язок, передбачений ч.2ст.67 КК України. У даному випадку практика іде у розріз із законом та теорією.
Що ж стосується права судів застосовувати пом’якшуючі покарання обставини, не визначені ч.1ст.66 КК України, то, як видно, із Додатку №1, Додатку №2, цим право вони користуються активно (67,7% від загальної кількості усіх пом’якшуючих покарання обставин становлять ті, які не передбачені ч.1ст.66 КК України по практиці місцевого суду Івано-Франківського міського суду [8] і по практиці місцевих р-н судів Івано-Франківської області – 66,7 %) [9-12].
Крім того, слід зазначити і про те, що обтяжуючі покарання обставини місцевим судом Івано-Франківським міським судом були встановлені лише у 23% вироків, а пом’якшуючі -– у 80%, поряд з тим у 9 % вироків обставини не зазначалися, з них у 1 % зазначалися без розподілу на обтяжуючі і пом’якшуючі покарання [8]. Що ж стосується практики місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області, то у місцевому суді Городенківському р-н суді пом’якшуючі покарання обставини встановлені у 56 % вироків цього суду, обтяжуючі – взагалі не встановлені, а у 44 % вироків обставини не зазначаються, з них у 39% вироків зазначаються без розподілу на пом’якшуючі і обтяжуючі [10]. У місцевому суді Снятинському р-н суді пом’якшуючі покарання обставини встановлені у 86,8% вироків цього суду, обтяжуючі – не встановлені, не зазначаються – у 3,2 вироків [12]. У місцевому суді Долинського району пом’якшуючі покарання обставини встановлені у 100%, обтяжуючі – у 10% [11]. У місцевому суді Богородчанського р-н пом’якшуючі покарання обставини зазначались – у 86% вироків цього суду, обставини встановлені – у 100%, обтяжуючі – у 10% [11]. У місцевому суді Богордчанському р-му суді пом’якшуючі покарання обставини зазначалися – у 86% вироків цього суду, обтяжуючі – не встановлено, не зазначались як такі – у 14,4% вироків, з них встановлювались без розподілу на пом’якшуючі і обтяжуючі покарання [9].
З вище наведеного випливає, що застосовуються на практиці переважно пом’якшуючі покарання обставини, проте, досить часто у вироках взагалі не зазначаються як пом’якшуючі, так і обтяжуючі покарання обставини.
Ч. 2 ст. 65 передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Для цього суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини КК України і враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Звідси, як бачимо, сполучник "та" вказує на те, що обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання, розглядаються як окрема категорія, що враховується судом при призначенні покарання. І це логічно, з точки зору того, що вони мають значний вплив на міру і розмір покарання. Але, якщо ми підійдемо з погляду сутності обставин, як загального поняття, то це сукупність умов, у яких що-небудь відбувається, у яких визначається положення когось чи чогось [13, c. 12].
Із аналізу обставин, включених у законодавчий перелік, слідує, що вони представляють собою дані, які відносяться до характеристики злочинного діяння або особи винного [ 13, c.12], оскільки судити про юридичну природу явища потрібно не тільки і не стільки по його назві, а по його сутності і призначенню[13, c. 203]. А отже, з цієї точки зору обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання (далі – обставини) співвідносяться із загальними засадами призначення покарання як частина і ціле, Тому, вважається, доречнішим було б замінити сполучник "та" на слова "у тому числі". Це б більш точніше підкреслювало зміст самих обставин і в свою чергу усунуло б протиріччя у їх тлумаченні, насамперед, практичними працівниками.
Оскільки практика показала, що ні суд, ні адвокати чи прокурори не завжди окремо виділяють дані про особу та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Дуже часто одні і ті самі категорії в одних випадках визначаються,