КК України встановлює у якості обтяжуючої обставини також і вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій. Згідно Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у редакції від 1 серпня 2003р. воєнний стан – це особливий правовий режим (політико-економічна ситуація), що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню і органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав та свобод людини й громадянина і прав та законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із Законом України "Про правовий режим надзвичайного стану" у редакцій від 5 травня 2003 р. надзвичайний стан – це особливий правовий режим, який може тимчасово запроваджуватися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства. До числа інших надзвичайних подій слід, зокрема, відносити повінь, землетрус, пожежу, зсув, обвал, інші події стихійного характеру, епідемію, епізоотію, епіфітотію, аварію, техногенну чи екологічну катастрофу, масові заворушення тощо [47, c.154]. Дана обставина володіє тією ж сукупністю ознак, що і попередні дві.

Обтяжує покарання і вчинення злочину загально-небезпечним способом, що є обов’язковою обтяжуючою обставиною. Для врахування цієї обставини необхідні дві характеристики: загроза двом і більше об’єктам кримінально-правової охорони та тяжкі наслідки злочину. При цьому обставина, передбачена п.5: тяжкі наслідки, завдані злочином, - уже не враховується. Незрозумілим залишається чому законодавець дану обставину не включив у перелік обов’язкових, адже ж вона вказує на підвищену значимість впливу на ступінь тяжкості вчиненого і суспільну небезпечність винного. Оскільки вчинення злочину таким способом може призвести до численних жертв та руйнувань. Що ж до непохідного характеру від інших обставин, то як уже зазначалося вище дана обставина за своїм змістом частково збігається із тяжкими наслідками, завданими злочином, проте оскільки ці дві обставини співвідносяться як ціле і частина, то вони виділені у дві окремі обставини, бо не завжди частина переходить у ціле і навпаки, а виключення однієї із них у зв’язку з ч. 4 ст. 67 КК України унеможливило б застосування виключеної обставини.

До переліку обтяжуючих обставин належать і вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів. Слід зазначити, що російський законодавець уже виключив цю обставину із переліку обтяжуючих. Така ситуація пояснюється тим, що ця обставина не володіє однією із обов’язкових ознак – суворе визначення напрямку впливу. Як зазначає Л.Л.Кругліков, крізь призму вимоги суворо визначеного напрямку впливу постає питання про доцільність включення у перелік вище зазначену обставину, оскільки не завжди вона свідчить про підвищену ступінь небезпечності скоєного та особи [33, c. 88]. У ряді випадків, навпаки, її наявність свідчить про понижену ступінь небезпечності діяння і особи винного [49, c.104; 50, c.43]. Це, до прикладу, випадки, коли особу схилили до вживання вище зазначених речовин, що в результаті викликало стан, який і спровокував вчинення злочину. Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” під таким схилянням потрібно розуміти будь-які умисні ненасильницькі дії, спрямовані на збудження в іншої особи бажання вжити ці засоби або речовини хоча б один раз (пропозицію, умовляння, пораду, переконування тощо).

Крім того П.Л. Фріс звертає увагу і на те, що не кожний злочин перебуває у прямому зв’язку із станом сп’яніння винного [50, с. 321].

Оскільки перелік обтяжуючих обставин є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню, то взагалі виключати цю обставину не можна, бо існують ситуації, коли така обставина свідчить про підвищену суспільну небезпечність, як самого діяння, так і особи винного. Проте при вирішенні питання про її застосування суду необхідно скурпульозніше підходити до цього питання. Необхідно буде встановлювати ким і при яких обставинах особа була доведена до такого стану, враховувати зазначену обставину у сукупності із іншими (до прикладу, позитивні характеристики чи навпаки; життєві обставини; чи наявна судимість тощо).На практиці ж обставина, що аналізується, застосовувалась наступним чином. Згідно практики місцевого суду Івано-Франківського міського суду така обставина як вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння застосовувалась у 11% вироків, прокурорами – у 12% справ; по практиці ж місцевих судів р-н судів Івано-Франківської області тільки у 1% справ – прокурорами, та у 17% вироків