м’якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції статті за цей злочин, а також, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та ін. обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
І зазначені права суди таки використовують на практиці. Згідно практики місцевих судів: Івано-Франківського міського суду, Богородчанського р-н суду, Городенківського р-н суду, Долинського р-н суду, Снятинського р-н суду, ст.69 КК України застосовувалась у 3% вироків; ст. 75 – у 22% вироків; ст.ст. 69, 75 – у 2% та ст. 104 – у 0,5% вироків.
Звідси, як бачимо, суди найчастіше звертаються до інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Ч.1ст.75 КК України вказує на те, що відповідний інститут кримінального права повинен застосовуватись, виходячи із тяжкості злочину, особи винного та ін. обставин справи. У досліджуваній нами практиці ст. 75 КК України застосовувались на підставі наступних обставин: позитивна характеристика – у 9% усіх вироків вище указаних місцевих судів; хворобливий стан здоров’я – у 2,5% вироків; визнання вини – 3,5% вироків; щире каяття – у 17% вироків; відшкодування збитків – у 0,5% вироків; думка потерпілого щодо несуворого покарання або потерпілий претензій не має – у 41% вироків; не судимий – у 2,5% вироків; неповнолітній – у 2,5% вироків; сприяння розкриттю злочину (слідству, суду, встановленню істини по справі) – у 5% вироків; відшкодування шкоди – у 2% вироків; вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння – у 1 % вироків; злочин вчинено вперше – у 2% вироків; розкаяння у вчиненому – у 3% вироків; вперше притягається до кримінальної відповідальності – у 0,5% вироків; наявність утриманців – у 4% вироків; сирота – у 1% вироків; збіг важких сімейних обставин – у 0,5% вироків; вжиття заходів до відшкодування шкоди – у 0,5% вироків; пенсіонер – у 0,5% вироків; навчається в університеті – у 0,5% вироків; виросла у неблагополучній сім’ї – у 0,5% вироків; судиться вперше – у 10% вироків; сімейний стан – у 1,5% вироків; не працює – у 1% ; вироків проживає сам – у 0,5% вироків; молодий вік – у 1% вироків; економічна ситуація в державі – у 1% вироків; тяжкі наслідки не наступили – у 0,5% вироків; виховує дітей сама – у 0,5% вироків; заборгованість погашена – у 0,5% вироків; не перебуває на обліку у психоневрологічному і наркологічному диспансерах – у 0,5% вироків; тяжкий матеріальний стан – у 0,5% вироків; важкі побутові умови проживання – у 1,5% вироків.
Звідси, як бачимо, досить широкий спектр обставин застосовується з метою звільнення від відбування покарання з випробуванням, при цьому як пом’якшуючих ( визначених і невизначених ч.1 ст.66 КК України, особливо це стосується такої обставини як те, що особа судиться вперше та щирого каяття), так і зустрічаються обтяжуючі обставини, встановлені ч.1 ст. 67 КК України, а саме, мається на увазі, вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння (див. Додатки № 1.2. та № 2.2.) [8-12].
При цьому даний інститут найчастіше застосовується по справах про злочини проти власності – у 40% від усіх випадків використання цього інституту по категоріям справ; у справах про злочини у сфері господарської діяльності – у 15% випадків; про злочини у сфері службової діяльності – у 11% випадків; про злочини проти громадського порядку та моральності – у 9% випадків; про злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та ін. злочини проти здоров’я населення; про злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян порівно - по 5,5% випадків; про злочини проти життя та здоров’я особи та злочини проти громадської безпеки – по 4% випадків; про злочини проти виборчих, трудових та ін. особистих прав і свобод людини і громадянина – у 0,5% випадків; у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи зазначений інститут не застосовувався.
Звідси, як показала практика категорія злочинів відповідно до їх родових об’єктів значення для можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням не має, окрім злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності особи. Така статистика, мабуть, пояснюється тим, що відповідна категорія злочинів характеризується особливою тяжкістю. Оскільки суспільна небезпека розслідуваних злочинів визначається не лише посяганням на статеву свободу або статеву недоторканність особи, а й заподіянням шкоди іншим соціальним цінностям – нормальному фізичному і психічному розвитку дітей й підлітків, здоров’ю, честі й гідності особи тощо [51. c.89]. А ч.1 ст. 75 КК України передбачає, що даний вид звільнення від покарання суди застосовують враховуючи тяжкість злочину.
Що ж стосується питання застосування ст.75 КК України навіть при наявності обтяжуючої покарання обставини, то кримінальний закон не виключає такої можливості, адже сказано, що суд має враховувати тяжкість злочину, особу винного та обставини справи. А як показує практика (див. Додатки № 1.3. та № 2.3.) при звільненні від відбування покарання з випробуванням враховувалось декілька обставин у сукупності.
Звернемось до тих справ, у яких при наявності обтяжуючої обставини був застосований досліджуваний інститут.
Справа № 1 була про вчинення