Для поновлення процесуального строку необхідні дві умови: перша – заява особи, що подала апеляційну скаргу про поновлення строку, і друга – з’ясування поважності причин, які мають бути підставою для його поновлення. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, питання про поновлення пропущеного строку в кожному випадку вирішується в судовому засіданні з викликом сторін і повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не є перешкодою для вирішення поставленого перед судом питання.

Ухвала про задоволення заяви оскарженню не підлягає. Але на ухвалу суду про відмову поновити пропущений строк може бути подано скаргу, внесено окреме подання.

При проголошенні рішення чи ухвали суд першої інстанції зобов’язаний роз’яснити сторонами та іншим учасникам процесу порядок і строк оскарження рішення чи ухвали суду.

За правилами ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга, апеляційне подання прокурора подаються через суд першої інстанції. Який розглянув справу.

Законодавець ставить конкретні вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора (ст. 293 ЦПК України). Зазначені в законі вимоги до апеляційної скарги, апеляційного подання спрямовані на оперативний та об’єктивний розгляд скарг апеляційним судом. Дотримання вимог щодо змісту і форми апеляційної скарги, апеляційного подання обов’язкове, незалежно від того, чи оскаржується рішення чи ухвала суду.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України апеляційна скарга, апеляційне подання прокурора викладається чітким машинописним текстом.

В апеляційній скарзі, апеляційному поданні прокурора зазначається:

назва суду, до якого подається скарга (подання);

особа, яка подає скаргу, подання, її місце проживання або знаходження індексу, номер засобів зв’язку;

повна і точна назва інших осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку;

посилання на рішення, ухвалу, що оскаржується, та межі оскарження;

обґрунтування апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора: у чому полягає неправильність рішення (ухвали) суду, обставини справи та закон, якими спростовується рішення; нові факти чи засоби доказування, які мають значення для справи і заперечення проти доказів, коли суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у їх прийнятті або коли неможливість їх подання раніше зумовлена поважними причинами; перелік використаних судом першої інстанції доказів, що підлягають дослідженню в суді апеляційної інстанції;

прохання особи, яка подає скаргу, чи клопотання прокурора;

перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги, апеляційного одання прокурора.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником; апеляційне подання прокурора – прокурором, що його подав.

До апеляційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника в якому спеціально обумовлене повноваження на апеляційне оскарження рішення, якщо в справі немає такого документа.

До апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора додаються їх копії з додатковими матеріалами у кількості примірників відповідно до числа осіб, які брали участь у справі.

За новим ЦПК згідно ст. 294 заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції може бути подано протягом 5 днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вказаних строків, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстави для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Ст. 295 нового ЦПК України встановлює, що заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються в письмовій формі.

У заяві про апеляційне оскарження мають бути зазначені:

найменування суду, до якого подається заява;

ім’я (найменування) особи, яка подає заяву, її місце проживання або знаходження;

рішення або ухвала, що оскаржується.

В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

найменування суду. До якого подається скарга;

ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або знаходження;

ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або знаходження;

дата подання зави про апеляційне оскарження;

в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);

нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів у суд першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;

клопотання особи, яка подала скаргу;

перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Законодавець визначив, що пояснення або заперечення на апеляційну скаргу повинні відповідати вимоги ст. 293 ЦПК України.

В ст. 294 ЦПК України вказано, що до оформлених апеляційних скарг подань прокурора з порушенням вимог ст. 293 ЦПК України і не оплачених державним митом застосовуються правила ст. 139 ЦПК України, тобто вони залишаються без руху, а стороні встановлюється строк для виправлення недоліків. У випадку невиконання вимог ухвали, подані апеляційні скарги, подання, повертаються особам, які їх подали.

При чому суд, постановляючи ухвалу про надання строку для виправлення недоліків, повинен вказати, які конкретно допущені недоліки, а встановлюючи строк для їх усунення, повинен враховувати, що такий строк має бути достатній, щоб сторона мала можливість усунути