Справа має бути призначена до розгляду у розумний строк, але не пізніше п’ятнадцяти днів після закінчення дій підготовки справи до розгляду.

Однією із засад судочинства, визначених ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Це принцип знайшов своє розширене закріплення в ст. 15 ЦПК України.

На суд покладено обв’язок створити всі необхідні умови для повного і об’єктивного з’ясування обставин справ, прав і обов’язків сторін.

Суд, дотримуючись об’єктивності і неупередженості роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права і обв’язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, і сприяє здійсненню їх прав у випадках, чітко передбачених ЦПК України.

Суд також не вправі виходити за межі судового розгляду. Суд розглядає справу не інакше як за заявою осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Сторони розпоряджаються своїми вимогами на свій розсуд, не порушуючи при цьому прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Принцип змагальності, доведеності сторонами своїх прав і обов’язків, що реалізуються в суді першої інстанції при вирішенні справи, зумовлює і певні межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, які передбачені ст. 301 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтовність рішення лише в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора.

Сторони чи їх представники, а також прокуратура, визначають об’єм оскарження судового рішення, пред’явлення для дослідження нових доказів, а також доказів, які, на думку осіб, що беруть участь у справі, судом першої інстанції досліджувалися з порушенням встановленого ЦПК України порядку.

Суди першої інстанції зобов’язані крім роз’яснення особами, які беруть участь у справі їх прав та обов’язків попереджати про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій. До таких дій відносяться і дії по наданню суду доказів. Законодавство, зокрема гл. 4 ЦПК України, регулює питання пов’язане з подачею суду своїх доказів, забезпечує можливості збирання і забезпечення доказів.

На суд апеляційної інстанції покладено обов’язок перегляду судового рішення.

Наділення його правом встановлення нових фактів, дослідження нових доказів, а також доказів, які були досліджені з порушенням встановленого законом порядку, не перетворює його в суд першої інстанції.

При апеляційному розгляді можуть досліджуватися нові докази, але це в першу чергу докази, які судом першої інстанції були дослідженні з порушенням вимог процесуального законодавства чи докази, про які сторони, особа, які брали участь у розгляді справи, прокурор заявили суду першої інстанції, але він в порушенні вимог ст. 15 ЦПК України не створив необхідних умов для їх дослідження з метою всебічного і повного дослідження обставин справи.

В апеляційному порядку може бути оскаржене рішення суду першої інстанції тільки частково, в одній із тісно пов’язаних вимог. Суд апеляційної інстанції не взмозі в межах доводів апеляційної скарги об’єктивно і відповідно до вимог діючого законодавств переглянути рішення суду першої інстанції, оскільки воно в частині позовної вимоги, яка не оскаржена в апеляційному порядку, набрало чинності і, відповідно до ч.2 ст 32 ЦПК України, має преюдиційне значення, оскільки факти, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили по одній цивільній вимозі, не доводяться при розгляді інших цивільних справ, в яких беруть участь ті самі особи.

Цивільним процесуальним законодавством розширено положення Конституції і закріплено, що кожна особа, яка звернулась за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Існуюче законодавство надає можливості всім особам, які звернулись до суду, відповідно до ст. 5 ЦПК України реалізувати невід’ємне право на захист своїх прав або охоронюваних законом інтересів.

Ст. 303 нового ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інтенції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інтенції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були дослідженні з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишились очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Ст. 302 чинного ЦПК України регламентує порядок розгляду справи судами апеляційної інстанції: вона відсилає правозастосувача до порядку розгляду справ у суді першої інстанції і додатково вказує на особливості цього порядку щодо апеляційного перегляду.

Розгляд справи апеляційними судами проводиться у судовому засіданні, і складається з чотирьох частин: підготовчої, розгляду апеляційної скарги або апеляційного подання, дебатів осіб, які беруть участь у с праві, постановлення і оголошення судового рішення.

Підготовча частина судового засідання починається з того, що головуючий відкриває судове засідання, повідомляє спробу, яка розглядається в цьому засіданні за чиєю апеляційною скаргою, апеляційним поданням вона порушена і на рішення якого суду першої інстанції. У плані можливості розгляду цієї справи в даному судовому засіданні необхідно перевірити явку осіб які беруть участь у справі, з’ясувати причини неявки окремих з них і вирішити питання про наслідки неявки.

Апеляційний суд повинен також з’ясувати можливість розгляду цієї справи при наявному комплексі засобів доказування (перевірки