Майно підприємства, що може бути об’єктом купівлі-продажу, застави входять призначені для його діяльності земельні ділянки, будинки, спорудження, устаткування, інвентар, сировина, продукція, вимоги, права, борги, а також права на позначення, що індивідуалізують підприємство, його продукцію, роботи й послуги і ніші виключні права.

Розділ 3. Цінні папери як об’єкти цивільних прав

Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам [6; 33].

Цінний папір відрізняється від інших документів тим, що він завжди є документом майнового характеру. Але на відміну від інших документів, що фіксують певні майнові права (страхових полісів заповітів тощо), цінний папір може бути реалізований лише шляхом його пред’явлення. У ньому мають бути чітко засвідчені права володіння або відносини позики чи визначені ті юридичні можливості, на здійснення яких має право законний володілець цінного паперу. Цінні папери характеризуються також можливістю передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Способи передачі та можливі обмеження щодо передачі залежать від виду цінного папера і можуть бути різними – від вільного обігу до повного індосаменту або до заборони передачі іншим особам.

Залежно від способу визначення уповноваженої особи цінні папери можуть бути іменними або на пред’явника.

Іменними цінними паперами визнається документ, що виписаний на ім’я конкретної особи, яка тільки і може здійснити закріплене цим папером суб’єктивне право [7; 147].

Цінний папір на пред’явника, на відміну від іменного, не містить вказівки на конкретну особу, якій треба здійснити виконання. Будь-який держатель цінного паперу є особою, уповноваженою на здійснення закріпленого цим папером права.

Для кожного виду цінних паперів характерний власний набір обов’язкових реквізитів, а саме: назва цінного папера; серія і номер цінного папера; найменування елемента; найменування державника цінного папера; номінальна вартість цінного папера та інші майново-зобов’язальні умови, включаючи дохід держальника цінного папера, якщо він передбачений; дата передачі прав, пов’язаних з цінними паперами, та інші.

Характерними ознаками цінних паперів є те, що будь-який цінний папір – це документ, що свідчить певне майнове право або сукупність цих прав; придатний до цивільного обігу, оскільки він є об’єктом майнових цивільно-правових відносин; цінному паперу властива ознака публічної достовірності, що полягає в тому, що добросовісний володілець папера може довіритися тим формальним ознакам, які легітимують його як суб’єкта, вираженого в папері права. Стосовно належним чином легітимного володіння цінного паперу зобов’язана особа мотив висувати лише такі вимоги, які випливають із тексту самого документа, або підґрунтям до яких є безпосередні відносини між боржником за документом та його володільцем. По відношенню до добросовісного володільця документа боржника не може висувати такі заперечення, які б міг висунути стосовно попереднього володіння. Право належного утримувача документа таким чином, не залежить від права на документ його попередника.

Документ, який не містить обов’язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером. Такий папір може мати силу простої боргової розписки. Стягнений за ним буде проводитись за загальними правилами цивільного права, без застосування спеціальних правил, передбачених для стягнення боргу за цінним папером, які, як парило, є набагато спрощеними. А тому – зручнішимидля кредитора (це стосується, насамперед векселя, чека і т.д.).

В Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) Пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента.

2) Боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента складними у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання.

3) Похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів.

4) Товаророзпорядчі цінні папери, які надають їх держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах [11; 161].

Класифікація цінних паперів можлива за різними підставами:

залежно від способу легітимації (дотримання вимог форми цінного паперу) правомочного суб’єкта: папери на пред’явника, іменні, ордерні;

за строком існування: строкові, безстрокові;

за формою існування: документарні, бездокументарні;

за національною приналежністю: вітчизняні, іноземні;

за типом використання: інвестиційні (капітальні), неінвестиційні;

за формою власності: державні, недержавні;

за оборотоздатністю: ринкові, неринкові;

за рівнем ризику: без ризикові, ризикові;

за наявності доходу: доходні, бездоходні;

за формою вкладання коштів: боргові, володільницькі, часткові [3; 132].

У статті 3 Закону України від 19 червня 1991 р. “Про цінні папери і фондову біржу” названо такі цінні папери:

акції;

облігації;

казначейські зобов’язання держави;

ощадні сертифікати;

інвестиційні сертифікати;

векселі;

приватизаційні папери.

Акцією визнається цінний папір без встановленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджуючій членст-во в акціонерному товаристві і право на участь в управ-лінні ним. Вона дає право її власнику на отримання част-ки прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна