Оскільки добросовісність і розумність учасників правовідносин передбачається самим її змістом, то відсутність такого розумного і сумнівного становлення повинна бути доведена. Відповідальність таких осіб ґрунтується на принципі провини. Таким чином, в зазначеній нормі вина не презумується.

Орган юридичної особи або діючий від його імені суб’єкт не можуть виходити за межі наданих ним повноважень.

Таким чином, можна сказати, що як суб’єкт права власності юридичні особи мають певні права щодо формування, володіння, використання та розпорядження майном. Але, це залежить від організаційно-правової форми юридичної особи та прав її учинків. Акціонерів або членів.

РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ, ЯК СУБ’ЄКТ

ПРИВАТНОГО ПРАВА.

2.1. ПРАВО ВЛАСНОСТІ КООПЕРАТИВІВ.

Юридичні особи можуть створюватись у будь-якій формі, що передбачена або принаймні не заборонена законом.

Власник може створювати юридичні особи, на свій ризик на відповідальність вільно укладати угоди з іншими підприємцями, набувати та розпоряджатися своїм майном, брати участь у зовнішньоекономічній діяльності, відкривати рахунки в банках тощо.

Водночас допускається обмеження використання права власності, пов’язані із суспільною необхідністю, а також із випадками, коли це майно завдає шкоди особами, суспільству, погіршує економічну та екологічну ситуацію тощо. Тому законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності у певних сферах виробництва і торгівлі (наприклад, у сфері виготовлення зброї, наркотичних засобів, орденів тощо) або обмежити її шляхом встановлення вимоги на одержання суб’єктами підприємництва спеціальних ліцензій тощо.

Усім власником забезпечуються рівні мов и здіснення їх прав. Це правило доповнює положення ст. 13 Конституції України та ч.2 ст. 31 ЦК, які передбачають, що усі суб’єкти права власності є рівними перед законом. За своєю сутністю вказане правило є однією з юридичних гарантій рівності умов здіснення власниками їх прав [13 с. 94].

Не до кінця зрозуміло є питання: як може здійснювати право власності українського народу, який згідно зі ст. 318 ЦК є суб’єктом права власності?

Припускається, що е можливо як шлях безпосереднього волевиявлення (наприклад, АН референдумі щодо питань права власності українського народу), так і опосередковано – через Верховну Раду України. Проте практичним механізмом таких рішень залишається на розроблення.

Відповідно до ст. 16 цивільного кодексу України виробничий кооперативний як один видів підприємницького товариства є добровільним об’єднанням громадян на засадах ??? для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній власній трудовій участі та об’єднанні його членами майнових пайових внесків.

Статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб.

Майно, що є у власності виробничого кооперативу поділяється на ?? його членів відповідно до статуту кооперативу. Згідно зі ст. 165 Цивільного кодексу України член виробничого кооперативу зобов’язаний внеси до дня державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового фонду, а частину, що залишилася, - протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений статутом кооперативу. Порядок внесення пайових внесків членами виробничого кооперативу встановлюється статутом кооперативу і законом [4].

Прибуток виробничого кооперативу, а також майно, що залишилося після його ліквідації та задоволення вимоги кредиторів. Розподіляється між членами кооперативу відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу.

Як єдиний власник належного йому майна кооператив відповідає за зобов’язаннями всім належним йому майном. Члени виробничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями кооперативу у розмірах та порядку, встановлених статутом кооперативу і законом.

Згідно із Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” від 17 липня 1997 р. суб’єктами права власності в сільськогосподарські кооперативи (виробничі та обслуговуючі) і кооперативні об’єднання [15, с. 20].

Відповідно до ст. 7 зазначеного закону сільськогосподарський виробничий кооператив – юридична особа, утворена шляхом об’єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного, лісового господарства на засадах обов’язкової продукції трудової участі у процесі виробництва, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив – кооператив, с творений для проведення їх сільськогосподарської діяльності.

Виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах підприємства з метою отримання доходу.

Обслуговуючі кооперативи спрямовують свою діяльність на обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва учасників кооперації. Залежно від виду діяльності їх поділяють на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі комплекси послуг, пов’язаних з виробництвом, переробкою, збутом продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва і рибництва.

Вони здійснюють обслуговування членів кооперативу і не ставлять собі за мету отримання прибутку.

Об’єднання (асоціація, спілка) сільськогосподарських кооперативів (далі об’єднання) – формування, засноване кооперативами на засадах членства і добровільності для спільного здійснення будь-якої не забороненої законодавством діяльності, пов’язаної із сільськогосподарським виробництвом і захистом економічних інтересів кооперативів, поданням їм інформаційної, консультативно-методичної та іншої допомоги.

об’єднання створюється за рішенням установчих зборів уповноважених представників кооперативів за галузевою або територіальною ознакою і має статус юридичної особи. Функції та компетенція об’єднань будь-якого рівня встановлюється в межах повноважень, делегованих кооперативами на детанованих конференціях, з’їздах і містяться в їх статутах. Кооперативи, які увійшли до об’єднання зберігають статут юридичної особи та повну господарську самостійність можуть добровільно вийти з об’єднання за рішенням загальних зборів чи