є) опора в зовнішній політиці на фундаментальні людські цінності та засудження подвійних стандартів у міжнародних відносинах. Постмодерна політика є досить цинічною справою, яка не підпадає під моральні критерії. Україна дуже часто сама була жертвою подвійних стандартів, особливо в антидемпінгових розслідуваннях щодо її продукції;

ж) відсутність збройних сил інших держав на українській території та нерозміщення іноземних військ на території інших держав, без їх ясно висловленої згоди, крім випадків застосування міжнародних санкцій відповідно до Статуту ООН. В рамках компромісу з Росією Україна була вимушена погодитись на двадцятирічну оренду військово-морських баз Севастополя;

з) здійснення непримусових санкційних заходів відповідно до норм міжнародного права тільки у випадках міжнародних порушень, які шкодять Україні. Санкції проти Югославії, Іраку, Лівії завдали відчутних збитків національним економічним інтересам, які так і не були компенсовані Україні;

и) використання Збройних Сил тільки в разі агресії чи інших збройних зазіхань на українську територію, цілісність та недоторканість державних кордонів або при виконанні своїх міжнародних зобов’язань.

На щастя, Україна використовує свої війська тільки в рамках мандатів міжнародних миротворчих операцій, що позитивно впливає на її імідж.

Спираючись на вищенаведені засади, Україна проводить досить активну, гнучку і збалансовану зовнішню політику в таких основних напрямах:

1 – розвиток двосторонніх міждержавних відносин:

2 – розширення участі в Європейському регіональному співробітництві;

3 – співробітництво в рамках Співдружності Незалежних Держав;

4 – членство в ООН та інших універсальних міжнародних організаціях.

Пріоритетними стратегічними напрямами у сфері двосторонніх відносин є активний розвиток політичних, економічних, науково-технічних, культурних та інших стосунків з наступними групами держав: прикордонні держави; західні держави – члени ЄС та НАТО; географічно близькі держави; держави Азії, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Африки та Латинської Америки.

Прикордонні держави – найближче зовнішнє середовище, від взаємодії з якими безпосередньо залежить мир і стабільність по всій периферії кордонів України, її нормальний внутрішній розвиток, безперешкодне і широке спілкування із зовнішнім світом. Першочерговим завданням в цій сфері є укладання повномасштабних договорів про добросусідство і співробітництво з усіма прикордонними державами з метою остаточного підтвердження існуючих державних кордонів, створення атмосфери взаємної довіри і поваги, розбудови дружніх і взаємовигідних партнерських відносин у всіх галузях. Необхідно вести лінію на розширення і вдосконалення правових підвалин співробітництва з цими державами, приділяючи особливу увагу створенню ефективних механізмів попередження та мирного врегулювання конфліктів або спорів. Зовнішньополітичні зусилля мають бути постійно спрямовані на те, щоб прикордонні держави утворювали навколо України надійну смугу миру і стабільності. В цьому контексті кожна прикордонна держава є стратегічним партнером України.

У зв’язку з особливостями історичного розвитку і специфікою геополітичного і геоекономічного положення України домінантою двосторонніх відносин з прикордонними державами є українсько-російські відносини. Для України вони є стосунками “особливо партнерства”, оскільки від їхнього характеру значною мірою залежатиме доля прогресивного демократичного розвитку як України, так і Російської Федерації, стабільності в Європі і в усьому світі. Основними завданнями реалізації зовнішньої політики нашої держави на російському напрямі є подолання негативних тенденцій в економічних відносинах, використання потенціалу в сфері торгівельно-економічного співробітництва, продовження переговорного процесу щодо вирішення питань, пов’язаних з оформленням державного кордону з Росією, розподілом колишнього майна СРСР за кордоном, перебування Чорноморського флоту в Україні.

Західними державам належить провідна роль в сучасній міжнародній системі, зокрема у всесвітньому економічному комплексі і в міждержавних інституційних механізмах управління глобальними та регіональними процесами. Виходячи з цього, визначальною рисою зовнішньої політики України щодо цих держав є встановлення з ними відносин політичного і військового партнерства, взаємовигідного економічного співробітництва, широких культурних, наукових, гуманітарних зв’язків. Розбудова стосунків з західноєвропейськими державами створить умови для відновлення давніх політичних, економічних, культурних, духовних зв’язків України з Європейською цивілізацією, прискорення демократизації, проведення ринкових реформ та оздоровлення національної економіки.

Географічно близькі держави разом з деякими прикордонними країнами є своєрідним мостом між Україною і заходом Європи. Співробітництво з цими державами розширює смугу стабільності і миру навколо України, сприяє її утвердженню як впливової європейської держави, торує шлях до широких політичних, економічних, культурних, наукових, гуманітарних стосунків з Центральною, Північно-Східною і Південно-Східною Європою.

Україна підтримує, виходячи з міркувань політичної та економічної доцільності двосторонні відносини з тими азіатськими, африканськими, латиноамериканськими державами, а також країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону, які відіграють помітну роль у світовій та регіональній політиці, мають високий рівень економічного розвитку, розташовані у стратегічно важливих для України регіонах. В цьому контексті Україна шукатиме шляхів до встановлення контактів з країнами Близького і Середнього Сходу, зокрема членами ОПЕК, “новими індустріальними країнами” Азії та ін. Відносини з такими державами як Японія, Республіка Корея, Сінгапур, ПАР, Австралія можуть відкрити потужні джерела інвестицій в українську національну економіку та сприяти впровадженню сучасних технологій, необхідних для прискореного вирішення економічних та соціальних проблем України. Геостратегічні та геоекономічні інтереси України вимагають також підтримання тісних і широких стосунків з Індією, Китаєм, Єгиптом та Ізраїлем. Поступова розбудова відносин з державами Азії, Африки і Латинської Америки допомагатиме диверсифікувати міжнародні зв’язки України, сприятиме утвердженню економічної незалежності, зміцненню її позицій в світі.

Зовнішньополітичні зусилля України мають бути постійно спрямовані на розвиток європейського