Пріоритетним регіональним напрямом зовнішньої політики України є її діяльність в рамках Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Участь в ОБСЄ сприяє повномасштабному входженню України до загальноєвропейського простору і використанню механізмів ОБСЄ для забезпечення її національних інтересів. Україна виступає за подальше розширення сфери діяльності ОБСЄ, зміцнення та підвищення ефективності діяльності структур та інститутів цього міжнародного форуму, створення в його рамках нових механізмів, які б сприяли розбудові дієвої системи міжнародної регіональної безпеки та ефективному вирішенню проблем, пов’язаних з підтриманням військово-політичної стабільності на Європейському континенті та розвитком конструктивного і плідного міждержавного співробітництва в економічній, науково-технічній, культурній та гуманітарній галузях.

Закономірним і невідворотним є подальше визначення завдань України стосовно її утвердження як потужної та впливової регіональної держави, що відповідає її політичному, економічному, науковому та культурно-гуманітарному потенціалу і визначає перспективну роль України в розвитку політичної та економічної взаємодії на європейському континенті та в прилеглих регіонах, забезпеченні регіональної стабільності та безпеки. Особливе значення в цьому контексті має формулювання основних засад регіональної політики України як складової євроінтеграційного курсу. Активна участь у рамках регіональних угрупувань, зокрема Центральноєвропейської ініціативи, Організації Чорноморського Економічного Співробітництва, ГУУАМ, повинна сприяти широкому залученню України до політичних та економічних процесів у Центральні та Південно-Східній Європі, на Південному Кавказі, а також в Центральній Азії.

Україна є членом Парламентської асамблеї Ради Європи, і тому важливе значення для розвитку зовнішньої політики України має продовження співробітництва в рамках ПАРЄ.

Принципово важливим є формування комплексного бачення перспективних можливостей України в транспортно-енергетичній сфері, насамперед у кавказько-каспійському, середньосхідному та центральноазіатському регіонах.

Враховуючи, що всебічний розвиток Європейських інтеграційних процесів є одним із системоутворюючих факторів сучасних міжнародних відносин, Україна розглядає необхідність повномасштабної Європейської та євроатлантичної інтеграції як ключовий засіб для якнайповнішої реалізації національних інтересів, забезпечення успішного вирішення фундаментальних завдань внутрішнього розвитку та участі в міжнародному співробітництві. Головним орієнтиром євроінтеграційної політики України є зближення з Європейським Союзом, насамперед в економічній сфері, зокрема в рамках створення зони вільної торгівлі Україна – Європейський Союз, Митного Союзу та поступового забезпечення відповідності критеріям, необхідним для приєднання України до Валютного союзу ЄС [6, с. 913].

Україна як одна із засновниць Співдружності незалежних держав розвиває співробітництво з країнами-учасницями СНД відповідно до положень Угоди про СНД із Застереженнями до неї, зробленими Верховною Радою України. Участь України в СНД відкриває можливість для вирішення на міжнародно-правових засадах питань, пов’язаних з правонаступництвом колишнього СРСР, є вагомим чинником стабілізації міжнародного становища України і забезпечення її політичної безпеки. Україна розглядає Співдружність як міжнародний механізм багатосторонніх консультацій і переговорів, що доповнює процес формування якісно нових повномасштабних двосторонніх відносин між державами-учасницями і має на меті сприяння більш успішному вирішенню проблем, які виникли після розпаду СРСР.

Україна виступає за розвиток торговельно-економічних та інших зв’язків між країнами СНД на засадах суверенного партнерства, рівноправності та взаємовигоди. Україна відстоює позицію збалансованої господарської діяльності в рамках СНД як необхідного етапу на шляху впровадження цивілізованих форм розвитку інтеграційних процесів нагальною потребою сучасного етапу на шляху впровадження цивілізованих форм розвитку інтеграційних процесів. Нагальною потребою сучасного етапу є перегляд старих і перехід до нових форм інтеграції, які сприяють входженню України та інших заінтересованих країн СНД в європейську і світову систему.

Участь України у всесвітніх міжнародних організаціях створює реальні можливості для взаємодії практично з усіма державами світу в рамках багатосторонньої дипломатії. Членство в них доповнює і розширює двосторонні та регіональні механізми забезпечення фундаментальних національних інтересів України, відкриваючи доступ до світового досвіду, інформації, статистики, експертних послуг, джерел технічної та фінансової допомоги. Всесвітні міжнародні організації сприяють підвищенню ролі і впливу Української держави в світі. Через членство в них наша держава бере участь у формуванні архітектури світового правопорядку, вирішує проблеми гарантій своєї національної безпеки.

Пріоритетним напрямом діяльності України у всесвітніх міжнародних організаціях є активна участь в ООН та її спеціалізованих установах. Одним з головних завдань в цій сфері є підвищення ефективності та рентабельності нашої участі в ООН та інших міжнародних організаціях, спрямування зусиль на активізацію діяльності в структурах, які здатні забезпечувати мир і порядок в світі та реально сприяти вирішенню соціально-економічних проблем України. Україна надає першочергового значення миротворчій діяльності органів ООН, спрямованій на відвернення і врегулювання міжнародних конфліктів.

Україна активно використовує досвід і ресурси МОП, ЮНЕСКО, ЮНІДО, МАГАТЕ, ВООЗ, МБРР, МВФ, Всесвітнього Банку та інших міжнародних організацій в інтересах міжнародного і національного економічного, науково-технічного і культурного розвитку. Першочерговим завданням є вступ до Світової Організації Торгівлі, забезпечення широкого визнання європейськими інституціями перспективи набуття Україною асоційованого статусу та в подальшому повноправного членства у Європейському Союзі, завершення процесу оформлення державного кордону, лібералізація візового режиму з ЄС, активізація регіонального співробітництва з державами Центральної Європи як засобу мінімізації негативних та посилення позитивних для України наслідків розширення ЄС [6, с. 913].

З урахуванням економічних, фінансових та інших можливостей наша держава буде розширювати своє членство в інших універсальних міжнародних урядових та неурядових організаціях з метою створення оптимальних зовнішніх умов для забезпечення пріоритетних національних інтересів.

Висвітлені вище основні напрями становлять наріжний системний елемент загальної концепції зовнішньої політики України, складовими частинами якої є детально відпрацьовані концепції відносин з окремими державами та міжнародними організаціями, а також концепції окремих функціональних напрямів зовнішньої політики України. Принциповими засадами